Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

(4) Про цей епізод ідеться в платонівському діалозі «Крітон» (44Ь). Пор.: "Мені привиділося: до мене підійшла жінка, велична і гарна, вбрана в білу сукню, покликала мене й сказала: 'Сократе! Третього дня ти прибудеш до Фтії полів урожайних'" (останні слова -вірш із «Іліади» [IX, 363]) [Платон. Діалоги. - Київ, 1995. - С. 43].

39 Мова йде про те, що стародавні греки називали ovEipoc, - віщий сон, божественна настанова. Такий сон, з одного боку, звільняє людину від клейкості світу та історії, а з другого, - мотивуючи дію, здійснює волю божества [див.: МолокД.Ю. Сон Сципиона (Сновидение и политика в Древнем мире) // Сон - семиотическое окно. Сновидение и событие. Сновидение и искусство. Сновидение и текст. XXVI-e Випперовские чтения. -Москва, 1993. - С. 32-40].

40 Див. прим. З до візії «Сон».

41 Див. прим. 4 до візії «Сон».

42 Спочатку це слово мало форму "человѣк". Літера у дописана згодом замість прикінцевого ера.

43 Спочатку тут було написано слово "сродно", потім воно перекреслено, а вгорі написано "способен".

44 Далі закреслено слова: "во плоти Ангелом, Богочеловѣком".

45 Далі закреслено слова: "бѣсом, идолом".

46 Спочатку було написано "свѣтскаго", потім це слово перекреслено, а вгорі написано "внВшняго".

47 Ковалинський має на думці слова: Еже, вже /ибй, къ тевѣ оу'тренкікі: во^жада теве дХша /ИОА, кб/ІВ /ИНОЖИЦеЮ тевѣ П/ІОТВ /ИОА, ВЪ ^Є/И/ІН пХстѣ й непро^бднѣ й ве^вбднѣ (Книга Псалмів 62 (63): 2).

48 Це слово написане над рядком.

49 Спочатку було написано "Божїе", потім це слово закреслено й угорі написано "истинны".

50 Спочатку було написано "жизненныя", потім це слово закреслене, а замість нього вгорі написано "внутреннего чувства".

51 Пісня 2-а циклу «Сад божественных пѣсней».

52 Слово 'Тамара" в рукопису закреслено, а над ним написано "Т".

53 Слово 'Тамара" в рукопису закреслено, а над ним написано "Т".

54 Див. прим. 147 до циклу «Сад божественных пѣсней».

55 Див. прим. 138 до циклу «Сад божественных пѣсней».

56 Див. прим. 667 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».

57 В автографі: церькви.

58 Див. прим. 24 до рубрики «Листи до різних осіб» (лист № 95).

59 Ковалинський має на думці Арістотеля. Див.: Арістотель. Політика 1,1,12. 1253а25-30.

60 Слово "упражненіе", яке Ковалинський уживає 12 разів, не тільки позначало будь-яке заняття, але й відсилало до старої традиції "духовних вправ" ("турбота про себе", "турбота про душу"), - починаючи від грецької філософії і закінчуючи Ігнатієм Лойолою [див. про це, зокрема: Ігор Ісіченко, архиєп. Духовність Ігнатія Лойоли і барокова риторична культура України // Ігор Ісіченко, архиєп. Мій дім - буде домом молитви. -Харків; Львів, 2005. - С. 205-222 ] та відповідними творами XVIII століття, зокрема листами Сковороди до Ковалинського. Пор.: "Під назвою «Духовні вправи» маємо на думці будь-який спосіб випробування совісті, роздуми, споглядання, словесні та мисленні молитви й інші духовні дії... Адже, як прогулянку, ходьбу, біг називають тілесними вправами, так усі способи, якими душа готується й наставляється до звільнення від усіх безладних потягів, а якщо вони будуть подолані, до пошуку й віднайдення Божої волі стосовно влаштування свого життя та вічного порятунку називають 'вправами духовними'" [Св. Игнатий Лойола Духовные упражнения. Духовный дневник. - Москва, 2006. -С. 19]; "Вправи в Божій присутності є чудовим засобом досягнення досконалості, якщо людина постійно займається ними впродовж тривалого часу... Можна вбачати вправи в Божій присутності в чистому зверненні до Нього, щоб схилити Його до спільних з нами дій, щоб Він наповнив нас ущерть своїм божественним духом, щоб став нашим світлом у густому мороці, нашою силою в слабкості, нашою втіхою в горі, одним словом, нашим усім у всьому" [(Дютуа де Мамбрини М. Ф.) Присутствіе Божіе. - Москва, 1798. - С. 11-12, 42].

61 Можливо, Ковалинський має на думці слова: сціенникъ вга ввІшнагш (Перша книга Мойсеєва: Буття 14: 18; Послання св. ап. Павла до євреїв 7:1).

(5) Увага до самого себе - основна ідея і грецьких та римських духовних вправ, і "мудрого нарцисизму" Сковороди. Не шукати себе поза самим собою закликали також Авіустин,

Тома Кемпійський, Ян Амос Коменський, а у «Вибраних місцях з листування з друзями» Миколи Гоголя ця думка звучить так: "Ни в каком случае не своди глаз с самого себя. Имей всегда в предмете себя прежде всех... Позаботься прежде о себе, а потом о других; стань прежде сам почигце душою, а потом уж старайся, чтобы другие были чигце" [Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений. - Москва; Ленинград, 1952. - Т. 8. - С. 282-283].

62 У рукопису далі закреслено: "частію монахами".

63 В автографі: Верьховньш.

64 Див. прим. 17 до трактату «Книжечка Плутархова о спокойствіи души».

65 Див. прим. 196 до циклу «Басни Харьковскія».

66 Див. прим. 21 до циклу «Басни Харьковскія».

67 Див. прим. 55 до циклу «Басни Харьковскія».

68 Усталений, суто ексклюзивістський, погляд на це питання старі українські богослови могли формулювати, наприклад, так: хоча поганські філософи "так много писали о добродВтелех..., так много наук прекрасных сложили о укрогценіи душевных страстей, о управленій обьічаєв наших подлуг разума и совѣсти..., сами так цнотливоє и воздержноє житіє проводили, обаче ничтоже у Бога себѣ заслужили, не были бо в ласцѣ Божієй" [Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 215].

69 Це слово дописане над рядком.

70 Ковалинський має на думці слова: И васъ сХфи^ъ прегрѣшенв/ии /ие^твы^ъ й грѣ^й ВЛШИ/ИИ, ВЪ нй^же ЙНОГДЛ ^одйсте ПО В^кХ лпул сегш, no KHA^KI B/ldCTH воздХшнвіа, дХ^л, йже ннѣ д^йствХетъ въ свш^ъ против/іенЇА (Послання св. ап. Павла до ефесян 2: 1-2).

71