Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
В автографі: Верьховньш.

72 Це - переклад гр. цѵатаусоуіа - 'упровід чи посвячення в таїнства'.

73 Слова "или в дълъ" дописані іншим чорнилом.

74 Це слово дописано над рядком.

75 В автографі: перьвыя.

76 Див. прим. 15 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

77 Філон Олександрійський (гр. ФіАсоѵ АЛг^аѵбрЕѵі;) (бл. 25 р. до н. е. - 50 р. н. е.) -юдейський філософ-платонік та богослов. Сковорода високо цінував Філона й покликався на нього у своїх творах. Мабуть, найбільший вплив на Сковороду Філон справив у ділянці гносеології. Принаймні свого часу Дмитро Чижевський дійшов висновку, що "теорія пізнання Сковороди є здебільшого та назагал філонівською" [CyzevskyjD. Skovoroda-Studien: II. Skovorodas Erkenntnislehre und Philo // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1933. -Bd. X. - S. 56]. Зокрема, саме Філон започаткував науку про об'явлення Бога "в трьох світах" (природі, людині та Біблії), він-таки вперше почав символічно трактувати Святе Письмо, намагаючись узгодити його з грецькою філософією. "Тлумачення священних творів полягає в тому, що через алегорію вони вказують на прихований у них сенс... Весь закон схожий на живу істоту, і його тіло - це буквальні приписи, а душа - закладений у словах невидимий сенс (тоѵ £ѵа7так£і|^£ѵоѵ таіс; Ле^єсті аоратоѵ ѵоиѵ), у якому розумна душа починає виразно бачити споріднене (еѵ ф г^ато f] Лоуїкг] фихп ЬіафЕрбѵтйх; та оікєіа Ѳеодэеіѵ), неначе, побачивши в дзеркалі імен дивовижну красу думок, розкривши та розгадавши символи, вивівши на світло голі думки, вручає їх тим, хто годен за допомогою легкого натяку споглядати неявне через явне (та афаѵг| Sia тшѵ фаѵЕ^шѵ Ѳеодэеіѵ)" [Про споглядальне життя, 78; цит. за: MamycoeaE. Д. Филон Александ-рийский - комментатор Ветхого Завета // Фіілон Александрийский. Толкования Ветхого Завета. - Москва, 2000. - С. 35]. Символічно Філон потрактував (так само, як і Сковорода) навіть поняття творення (креації). Окрім того, Філон обстоював такі важливі для Сковороди ідеї, як "обоження" (ѲЁшаіс,), людина-мікрокосмос, "внутрішня людина" ("небесний Адам"), Софія-Премудрість Божа, преекзистенція матерії тощо. Для науки Філона (як і Сковороди) характерний питомо платонівський дуалізм. Філон-таки запровадив до богослів'я і прикметну для Сковороди антитетичну манеру думання.

78 Див. прим. 159 до циклу «Басни Харьковскія».

79 Див. прим. 133 до циклу «Сад божественных пѣсней».

80 Лукіан (гр. Лоѵкіаѵдс; LafioaazEoc,) (бл. 120 - після 180 р.) - давньогрецький письменник, родоначальник жанру сатиричного діалогу. Був дуже популярний у XVIII ст. Сковорода ніде прямо не покликався на цього автора. Одначе, можливо, саме з Лукіанової сатири «Невігласу, котрий купував багато книжок» він бере приказку: "Обезьяна обезьяною и в золотом характерѣ" («Басни Харьковскія»), із сатири «Похвала мусі» - приказку "Ех musca elephantem" («БесВда 1-я»), услід за діалогом «Ікароменіпп, або Захмарний політ», говорить про афінські "соборища обезьян философских" («Алфавит») та виводить самого себе як персонажа під ім'ям Друга («Наркісс»).

81 Климент Олександрійський (гр. КАт)цг)ѵі; д ААЕ^аѵбреѵс;; лат. Clemens Alexandrinus, Titus Flavius Clemens) (бл. 150 - бл. 215 pp.) - другий (після Пантена) ректор Олександрійської школи, автор численних філософських та богословських творів, найславетнішим з-поміж яких є «Стромати». Сковорода досить часто йде вслід за Климентом, інтерпретуючи текст Біблії. Так, яскравий сковородинський образ Христа, що сміється, нав'язується до Климентової префіїурацїї "Ісаак - Христос". Климентові «Стромати» певною мірою позначилися також на сковородинському потрактуванні ідеї себепізнання (принаймні характерне для Сковороди ототожнення старогрецького гасла "пізнай себе" з Мойсеєвим закликом слідкувати за собою має виразну паралель із другою книгою «Строматів») та дружби як щирої християнської любові (ауатсц). Навіть свій улюблений Епікурів вислів: "Спасибі Боїу, що потрібне зробив легким, а важке непотрібним", - Сковорода подає, певно, за Климентом. Та й інтерес нашого філософа до єгипетського символічного письма міг бути (принаймні почасти) інспірований Климентом, адже саме той уперше подав був його докладний опис та класифікацію.

82 Оріген (гр. ’Qpiytvrji;) (185-254 pp.) - видатний олександрійський богослов та філософ, який зробив першу спробу систематичного викладу засад християнської науки («Про першооснови»). Бувши одним з улюблених письменників Сковороди, він справив помітний вплив на світогляд нашого філософа. Саме Оріген міг інспірувати роздуми Сковороди про вічність матерії (згідно з Орігеном, матерія є така ж стара, як і час), про всеосяжну віднову творива, тобто про його повернення до Бога (апокахаохаоїс, паѵтсоѵ), про Божі ймення (на думку Орігена, Бог не має властивого собі імені), про пізнання як спогад (avafivrjOK;) тощо. Однак найвиразніше вплив Орігена на Сковороду виявляється в ділянці біблійної герменевтики. Сковорода, так само, як і Оріген, наголошує на символічності Святого Письма (буквальний сенс - лушпиння, прихований - єство), а міркування Сковороди про безглуздість буквального розуміння Біблії часом майже дослівно повторюють орігенівські.

83 Ніл (гр. NeiAoc,) Сінайський (Старший, Пісник) (пом. 450 р.) - святий, учень Івана Златоуста, письменник і аскет.

84 Діонісій Ареопагітський (гр. Аюѵѵаюс; ApEonayhrji;) (І ст. н. е.) - учень святого апостола Павла. Діонісієві приписують авторство корпусу релігійно-філософських творів під назвою «Ареопагітики». «Ареопагітики», що засновуються передовсім на вченні Прокла Діадоха (412-485) та є найбільш яскравою пам'яткою християнського неоплатонізму, належали до улюбленої лектури Сковороди. Подейкують, нібито Сковорода повсякчас носив із собою, окрім Біблії, також «Ареопагітики». Науку Сковороди єднає з «Арео-пагітиками» ідея позачасового існування Бога та світу, розуміння душі як безугавного руху, всеосяжний символізм, зокрема негативне ставлення до буквального розуміння Святого Письма, а також ціла низка символів та парадоксально-антитетичних формулювань.

85 Див. прим. 42 до рубрики «Листи до різних осіб» (лист № 97).

(6) Див. про це: УшкаловЛ. Боже об'явлення // УшкаловЛ. Українське барокове бого-мислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 39-59.

(7) Цей вірш звучить так: По^ва/ійтисА же не пб/іь^Хетъ /ий: прїидХ во въ видѢніа й СЗкровєнЇА гдна (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 1).

<8> Ці вірші звучать так: йкш єгда нападаетъ стра^ъ /імтъ на чє/іов^ки, во дре/ианіи^ъ на /ібжи: тогда СЗкрыетъ о^/иъ чє/іов^чєскїй, вид^нь/ии страва тац^/ии й^ъ оустрашйтъ

(Книга Йова 33: 15-16).

86 Історію св. отроків Анаші, Азарїї та Мисаїла, які за наказом царя Навуходоносора були кинуті у вогненну піч, див. у Книзі

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: