Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Щодо мене, то я не проводив би жодного дня без бесіди з тобою. Ніколи не спить цей лев - диявол. Тому нам завжди слід пильнувати. Як раптовим ударом вражає тіло ворог, так і цей духовний ворог ніколи не припиняє кидати в нашу душу вогняні стріли пристрастей і вражати ними. Ти згасиш їх, якщо подумаєш про те, що в тебе є все, завдяки чому ти можеш стати великим, тобто святим, мужем. Що ж тебе гризе? Чи не те, що ти не береш участі в пиятиці разом із ненажерами? Що в палацах князів не граєш у кості? Що ти не танцюєш? Що не перебуваєш у війську? Якщо ці жалюгідні речі захоплюють тебе, то ти ще не мудрий, а один із юрби. Ти ще не блаженний, якщо поза собою шукаєш якихось благ. Збери свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе колодязь тієї води, яка зросить і твій дім, і сусідські. Всередині тебе є та основа, яку Плутарх називає джерелом спокою: намагайся очистити це джерело, черпаючи не зі свинячих калюж, а зі священних книг святих людей. Хай не захоплює тебе юрба, що морями та сушею гасає за проминальним, але, перебуваючи в своєму домі, дивись, що робиться поганого й доброго. Чим тобі допоможе скіпетр або палац, або золото, якщо ти загубиш і вб'єш найціннішу душу свою, тобто самого себе? Хіба не з хвороб душі народжуються й тілесні хвороби? Як тільки гріховна пристрасть охопить полум'ям твою душу, знай, що вона вражена, ба навіть мертва. Чому ж не дбаєш про те, щоб вигнати пристрасть - смерть найкоштовнішої твоєї частини? Навіщо блудиш розумом? Навіщо пориваєшся бажанням, коли знаєш, що в собі маєш yd блага, якщо ти розсудливий? Навіщо прагнеш бенкетів і юрби, збіговиськ недосгойних? Що ти бачиш там доброго? Заглуши і приборкай пристрасті твоєї душі й уже тепер звикай панувати над ними. О, якби був у мене духовний мечі Я б знищив у тобі скупість, убив би розкіш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство, вигнав би геть страх перед смертю та бідністю. О, найсвятіша тверезосте! О, добра бідносте! О, спокою душі! Як мало людей знає вас! Якщо ти ще не бачиш, що гріх таїть у собі ва види зла, то ти ще не мудрий, не володієш богословською вірою. Проте вір, хоч не бачиш. Якщо ти ще не бачиш, що весь рай - це тверде збереження та дотримання Божих заповідей, ти ще не маєш Божої благодаті; вір, проте, і говори разом із Давидом: ["Открый сочы мой, и ураз[умѣю]" та ін., аж поки, зрозумівши невимовну, закладену в них користь, не скажеш: ["Наслѣдовах свидѣнія твоя... вѣк за воздаянія"]. Цього шукай... кличе Вергілій. Якщо ти будеш шукати цього вам серцем, то знайдеш... Подбаєш? Яка це неправда? Не обманюй себе. Нехай Господь Христос збереже твою душу і твоє тіло від отруйних товаришів, від уалякого бруду, від вогняних стріл!

Бувай здоров, найдорожчий, і пиши мені! Хочу знати, як ти живеш.

Твій християнський друг Григор[ій] Сав[ич].

[Іюля 18, с Бѣлгорода]

[Харків, 29 серпня 1763 p.]

Mettcov ёѵ уеѵѵг)то1д уиѵаікагѵ щюфг|тг]с;

Ісоаѵѵои той раттатои ойЬєи; ёсттіѵ (Luc[a], 7)410.

Hodie obitum celebramus illius, quo majorem negat Christus ex omnibus inveniri, quicunque ex mulieribus essent nati411. Attendamus autem mentis oculos, ac paulisper contemplemur, qualis ille fuit, quidve factitabat, dum esset in vita, quod tam magnus a Deo est judicatus. Erat propheta Dei, canebat divina, castigabat peccantes, reducebat in viam bonam, qui est Christus, omnibus dictitabat jam jam adesse ac imminere adventum Christi412, ut exornarent sese, ut sponsus ille paratos inveniret; alioquin securim esse expeditam promptamque413. Magnum igitur est doctorem Evangelicum esse? Ita, mi carissime Michael, non modo magnum, verum etiam maximum. Impiissimus erat Herodes414, corruptissimus moribus et educatione, assuetus luxui ita, ut et hodie vides magnatum vulgus: et tamen et ipse "в сладость послушаше его"415, usque adeo verum illud est, quod dixit Plato, nullam rem auditu jucundiorem esse, quam veritatem416. Non ego reges admiror ac suspicio, qualis erat Herodes, imo et bonos reges, sed Doctorem coelestem, sed prophetam, sed Sacerdotem. Si magnum est corporibus imperare, majus certe animos moderari. Magnum est auro donare, quod reges solent, et non magnum adducere ad aurum sapientiae? Quodnam Margaritum417 Indicum comparari potest cum illo pretiosissimo lapillo, si cui castitas est commendata? Si magnum est curare corpora, an non maximum est animam simul et corpusculum integrum, sanum, illaesum offerre homini? Hoc autem fit, cum alicui est temperantia, mater castitatis, oblata atque commendata. Hae duae virtutes fadunt, ut oculi sint in homine acutissimi et plane aquilini, pedes levissimi ac cervini, memoria tenacissima ac angelica, judidum divinum non humanum, totum denique corpus castum ac expeditum dignumque ті] екбох^І divinae sapientiae, quae...418 refugit impura membra, velut fumum apes419. Nun quid dicam de animae bonis, quae sunt invisibilia? Novit is solus, qui expertus est, alioquin in cor non ascendit. Talia cum donabat obedientibus I(i)dvvi]c docens Christum420, tamque Magna: an non jure maximus inter natos mulierum vocatur421? Sed vide, quibus initiis ad id pervenit, quibus ттаоаслаишс. Non petivit aulas, non abiit juvenis in populosas ac luxuriosas urbes, non ventri se dedit, sed in desertum abivit, quaeritans unice regnum Dei, nec de vestitu, nec de dbo sollicitus, sdens his non fore destitutos servos Dei, sciens luxum capitalem hostem virginitatis, quam unice amat Christus, sine qua nemo ad mysteria regni Dei admittitur. Ergo dndus erat Ссоѵт] xf] pellicea, castigans carnis lasciviam rigorose422. Sic confirmatus, tantus erat dodor in tam magna aula Regia. O carissime, tales imitemur! Summa capiamus, ut saltern medium capiamus423. Gedeonis nostri 6|jiAiav perlege, quam die obitus hujus habuit. Sub finem ultima aut penultima sic indpit: "Глас слова..."424 [versus] quotus nescio. Vale cariss[ime]. Tuus Gregor[ius] S[abbin],

*

"Між народженими від жінок нема більшого понад Івана" (Лука, 7).

Сьогодні ми святкуємо кончину того, хто, як каже Христос, був найбільшим серед усіх народжених жінками. Подивімося очима розуму й поміркуймо трохи, яким він був, що творив, поки був серед живих, і за що він визнаний Богом таким великим. Він був пророком Божим, оспівував божественне, виправляв грішників, навертаючи їх на правильний шлях, усім говорив, хто такий Христос, що скоро