Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Твій Григ[орій] Сав[ич].
47
[Харків, кінець червня 1763 p.]
Pretiosissime Amice mi Michael!
Quis ille fuit Demonax366, nondum mihi liquet, nisi quod suspicor Laconem367 fuisse, quod genus hominum non tarn facundum erat, quam acutum virtutisque mire studiosum. Sed quisquis ille fuit, jam secundum ejus dictum invenio. Quod mihi vehementer placet. Id est tale:
’Ev aAAoxQLOLg 7іараЬєіу|аасті ші&еие стеаитоѵ каї cmaGfjc; тагѵ какыѵ eat]368.
Quod discendi gratia ad verbum reddemus sic:
In alienis exemplis doce te ipsum, et impatiens eris malorum, id est non patieris mala.
Nam primum ejus dictum nosci opinor, quo reprehendit Touc 7тоЛи7ірау|аоѵ£оѵтад цеѵ 7ieq'l той костцои, тарі. be тг)д еаитагѵ акостціад ой фроѵтіСоѵтад369. Quod ad superius attinet (nam de inferiori agemus alias) dictum, mire peccamus in id omnes. Si enim periculum, ut Terentius ait, ex aliis faceremus370, nobis quod ex usu sit, et si vitam aliorum, velut in speculum inspiceremus, multo minus competeret in nos id: experientia stultorum magistra est371. Hoc facere, praeterquam quod nimis utile, est etiam longe jucundissimum spectaculum et permagna pars illius Sapientium hominum contemplationis, qui in portu, ut dicitur, navigantes alienis372 fruuntur malis, veluti Dii Homerid ойраѵоѲеѵ spedantes373, non quod gaudeant aliis acddisse, sed quod sese expertes et in tuto esse videant374. Quorsum enim nobis magnificentissima ilia Ѳеатра gentilium? An non mundus vulgusque optimum iique gratuitum, velut Pythagoricus mercatus375, spedaculum? Alium videas aere alieno obrutum ingemiscere, alium ambitione, hunc avaritia, ilium insana discendi nugas cupidine torqueri, et quis enumeret? Explica motionem animi! et videbis. Hoc ideo libentius dixi, quod vacationes instant, urgent, taedium insidiatur. Ad376 quod nisi te armas, vide ne in mala te animal detrudat, non de ponte377, ut ajunt, sed de virtute. Vale, carissime! Videbimus nunc alter alterum perfacile, et dum abire continget, colloquemur.
*
Найдорогоцінніший друже мій Михайле!
Хто такий був цей Демонакс, для мене ще не ясно. Припускаю лише, що він був лаконцем, а цей тип людей славився не так красномовством, як дотепністю й відданістю чесноті. Але що він був за чоловік, я бачу вже з його вислову, який мені дуже подобається. Ось він:
Ev aAAoTQLOLg naQab є [участі 7ттЬєиє стеаитоѵ каї алаѲгід тагѵ какыѵ єсгг]. - "Учись на прикладах інших, не будеш знати горя".
Цей вислів задля вивчення дослівно перекладаємо так: "Вчися на чужих прикладах і будеш вільний від нещасть, тобто не зазнаєш лиха".
Я гадаю, що ти знаєш його перший вислів, в якому він засуджує тих, хто дуже турбується про порядок всесвіту, а про непорядок у власних справах навіть не думає. Щодо першого вислову (про другий ми поговоримо в іншому місці), то дивно, як ми ва в цьому грішні. Бо якщо б ми, як твердить Теренцій, учились на досвіді інших, виносячи з нього корисне нам, і якщо б ми вдивлялися в життя інших, неначе в дзеркало, то значно менше стосувалися б нас слова: досвід - наставник дурнів. Така поведінка, крім того, що вона дуже корисна, - також надзвичайно приємне видовище. Мудрі люди багато думають про це. Вони, як кажуть, плаваючи в гавані, вивчають з користю для себе нещастя інших і дивляться на них згори, наче гомерівські боги з небес, які радіють не тому, що з іншими щось сталося, а тому, що бачать себе непричетними до цих нещасть і почуваються в безпеці. Для чого ж вам розглядати ці розкішні видовища поган? Хіба світ і юрба - не краще видовище, до того ж безкоштовне, подібне до знаного Пітагорівського торжища? Ти бачиш, як один стогне під тягарем боргів, другий мучиться честолюбством, третій - скупістю, четвертий - нездоровим бажанням вивчити безглузді речі. І хто їх усіх перерахує? Розбери душевні почуття, і ти впевнишся. Я з тим більшою охотою сказав про це, що наближаються, настають канікули, і підстерігає нудьга. Якщо ти не озброїшся проти неї, то бережись, щоб ця тварюка не зіштовхнула тебе не з мосту, як кажуть, а з чесноти на моральне зло. Бувай здоров, найдорожчий! Тепер нам дуже легко буде бачитись, і поговоримо перед від'їздом.
48
[Харків], 7 липня 1763 р.
Pretiosissime amice Michael!
Quid mente velox volvis in praesentia?
Ubinam ilia fulminat tibi?
Quid ilia captat, quid petit, quidnam fugit?
Num certa agit? num fluctuat?
Si certa sancte factitat, beatus es;
Si fluctuat, et tu fluctuas.
Ubi fluctuationibus cor intumet,
Ibi nausea est et taedium.
Non nauta cantillat, sed anxius timet,
Cum fluctus insanit maris,
Cum insanus Auster378 concitavit379 Adriam,
Cum nauta non tenet ratem.
Mens otiosa nostra non unquam manet.
Versare semper sese amat.
Si non habebit, quod bonae rei factitet,
Ad res nefandas proddet.
Infunde semper, ilia quod molere queat,
Sed pulchra, sed nequid nimis.
Sic taedium vitare380 pessimum potes,
Dulcemque vitam vivere.
Desino jam versificare, quod e pumice aquam exprimere381 mihi videor. Praestat prosa aliquid...
Tu aliquid ad nos scribe, nisi ipse venis. Antequam abeo, consultum puto hoc temporis insumere colloquendo tecum. Tu otiosus, ego item; tu studiosus, nec non ego; tu gaudes me audire, ego loqui haveo. Quid est, quod locum non dispids, in quo commode possimus nostro more AaAelv; mitte igitur puerum ad nos, si vacat, ubinam congrediamur.
Nam non semper erit aestas...382
Vale, carissime! Tuus Gregor[ius] Sabb[in], Vulgus potat et nos non colloquemur de honestis rebus? Quid hoc?383
Чим тепер зайнятий розум твій бистрий?
Де він сьогодні у тебе блукає?
Що йому треба, до чого він прагне, чого уникає?
Діє він впевнено, а чи вагається?
Діє він впевнено й свято, - тоді ти блаженний.
А як непевно, - то й сам ти вагаєшся.
В серці ж отому, що сповнене сумнівів,
Вмить запанують огида і знудженість.
Ні, не співає моряк, а боїться й бентежиться,
В мить, коли хвиля морська закипає від люті,
В мить, коли Авсгер шалений хита Адріатику
Так, що утримати годі кермо корабельне.
Розум наш ні на мить не бува бездіяльним,
Завжди треба йому хоч би чимось зайнятися,
І коли він не матиме доброго клопоту,
Миттю
