Пацифікація - Автор невідомий
«Тнмчасом переведено ревізію по наших домівках, розуміється, без ніяких вис дідів. Очевидячки, ревізії мали метою знайти папери, якіб доказували вашу революційні діяльність. Ця пригода принесла нам багато розголосу по часописах центральної Евроии але ми вважали себе щасливими, що пас оминула доля инших, які заплатили життям за подібні вигадані провини».
Д-р Дей добре відомий у нашому місті. Підчас війни був він неврольоґом на службі канадійської армії та пенсійного борду.
Трагедія України.
Англійська ґазета «Manchester Guardian» із 14. X. 1930. оголосила статтю п. з. «The Tragedy of The Ukraine a Polish Terror». Статтю цю передрукували чужинні й українські часописи за кордоном. Низче подаємо її переклад.
Польське насильство на Україні набрало тепер більшої сили, ніж щось подібне бувало колись в Европі. Україна стала краєм розпуки і знищення, яке ще більшу увагу звертав на себе тим, що права України запо-ручив міжнародній трактат, а Ліґа глуха на просьби й аргументи, і дальший світ нічого про все те не знає, або не клопочеться...В відносинах, які на Україні існують, насильство є по обох сторонах, але насильство поляків переходить всяку міру. Українська робота позначилася підпалами і нищенням- телеграфічних дротів, і про це польська преса пише, але про польські звірства, що є пляновими і на ширшу міру не згадує цілком.
Тероризування прихильників самоуправи.
Українці хочуть самоуправи і добивалися її ріжними способами. В тій їх роботі випадкові насильні виступи, що є майже завсігди викликані польськими арештами або засудами на смерть українських вязнів, мають мале значіння. Українські провідники їх не схвалюють, і цілого загалу не можна робити за них відповідальним, але тепер проте завдають терпіння цілому народові.
Польські «карні експедиції» звернені не проти одиниць, але проти цілого народу, головнож проти кооперативних молочарень і інституцій — загалом проти цілої народньої культури. Які б вибрики одиниць не були по обох сторонах, є фактом, що польська поліція й кавалерія вживає масового насильства, а його жертвами є звичайні люде, непричетні до української чи польської політики.
Наведені факти вибрано зпоміж великого числа инших, яким навіть тяжко повірити. А хоч такого матеріалу назбіралась сила-силенна, а все ж це не охоплює всього насильства польських експедицій, що «заспокоюють» Східню Галичину.
Селян люто бють.
14. вересня відділ 4. польського полку кінноти прибув до Гусятич, пов. Бібрка. Від людей забирали велику скількість збіжжя, ярини, хліба, яєць і молока без ніякої заплати. Серед ночі зажадали від війта, щоб сказав імена тих селян, які мають зброю. Коли сказав, що не знає, 5 вояків його забрали і дали 50 буків. Подібно побили 8-ох инших селян.
В ночі 14. вересня відділ кінноти побив нагайками около ЗО осіб у Старім і Новім Яричеві. 16. вересня кіннота прибула до Гаїв коло Львова. По дорозі захопили селян, що йшли в поле на роботу, і побили їх немилосердно. Забрали також багато поживи й худоби. Брали чоловіків, жінок і дітей і били по черзі, доки ті не умлівали. Тоді обливали холодною водою, а коли побитий опамятався, то инколи й далі били.
Івана Романишина і його сина та дочку так побили, що ті тепер у жахливому стані, а таксамо двоє дітей війта. Дамяпа Пруса так мучили, що зламали йому ногу. Знищили кооперативну крамницю й побили нагайками крамарку. Повибивали вікна в читальні. Подібне робили в Підбе-різцях коло Львова того самого дня. Знищили кооперативну крамницю і побили багато селян. Там побили хлопця, Петра Бубелу, так, що той бореться зі смертю.
В селі Курівцях, пов. Тернопіль, забрали багато поживи й побили багато селян. А одного з них, Олексу Політача, гнали крізь село і примушували кричати: «Многі літа марщалкові Пілсудскому!» За ним бігло кількох вершників і били ввесь час.
Побиті на смерть.
27. і 28. вересня відділи кінноти напали на села довкола Городка Яґельонського. Страшенно пограбували селян і багато людей побили.
Оці "побиті на смерть: Олекса Менсаль у селі Бартатові, Микола Мороз і Стефан Сікташ у Ставчанах, Антон Шандро в Керниці і Гринько Шмагала в Любині Великім..
На 22. і 23. вересня відділи озброєної пішої поліції завітали до села Купчинець, пов. Тернопіль, знищили кооперативний склеп, читальню і музичні струменій, які належали до сільської орхестри. Багато селян побито. Селянин Теодор Чайковський у селі Довжанка побитий на смерть. 23. вересня поліція прийшла до Покропивно'і (Тернопіль). Багатьох селян схопили і змушували цілувати «польську землю» та вигукувати образи проти «Матері України». Володимира Кріля так тяжко побили, що його життя в небезпеці. Багато селян були такі покриті кровю і синяками по побиттю, що тяжко було їх пізнати.
Села понищені.
Сільський учитель, Микола Антон як, його дружина Ганна, як рівнож декілька селян (імена їх я маю) були дуже тяжко побиті. Жінку Михайла Школьного примусили співати польський національний гимн тоді, як її били. Сільський склеп знищено. Товар зложено на купу, полито парафіною і підпалено. Молочарня і бібліотека читальні знищені.
Подібне було й по инших селах (я маю записаними імена яких ЗО чоловіків, жінок і дітей, які були так потурбовані, що їх здоровля в небезпеці),
В селі Журів молочарню цілковито знищили, навіть машинерію, хе-мікалії і фляшки знищили. Робітників молочарні немилосердно били нагайками — одна дівчина, Настя Бобик, у жахливому стані. Міст також не оминули — між иншими — Нове Село, Рогатин, Бережани були навіщені відділом поліції. Українські кооперативи, читальні, бібліотеки та
Ґалянтерійнлй оклад «Цеитроооюву» у Львові по ексшпьовії польсько! бомби.
інституції понищені, столи, крісла, книжки, горшки, кухні, начиння і піяна поторощені, дошки в помостах (підлогах) порубані, одіж і постелі потяті ножами. В Тернополі знищено бібліотеку в 40.000 книжок.
Знищення культури.
«Пацифікація» (успокоєння) України силою тих карних експедицій правдоподібно найбільш руйнівничий напад, який був коли зроблений на будьяку з національних меншин, і найгірше порушення угоди щодо меншин. 1 справді, цілу культуру, і то високу культуру, нищено протягом трьох минулих тижнів. Кооперативи, школи, бібліотеки і інституції побудовані українцями протягом довгих років праці, пожертв та ентузіазму.' майже виключно на їх власні засоби, ігри величезних труднощах- Вони відчувають утрату цих своїх здобутків майже так само, як свої надлюдські фізичні терпіння.
Поляки бозсумніву опублікують звичайні урядові заперечення. Негайне і безстороннє слідство на місці траґедії, з додатком охорони свідків од по]нх-лідувань, є наглою конечністю.
Події в селі Черче.Автор, очевидець ляцької («пацифікації», оголосив по-нижчі інформації
