Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Est enim, ut didmus, amicus alter ego234.

Verum audi et ex Plutarcho:

Simias ajunt capi, dum homines imitari conantes, eorum motus et saltationes adsectantur. Adulator autem alios imitando dedpit atque illicit, non eodem omnes modo. Cum aliis saltat atque cantat, aliis palaestrae se et exercitationum corporis socium adjungit. Quodsi235 adeptus est literis et disdplinis deditum adolescentem, totus jam in libris est, barbam (philosophicam)236 ad talos usque demittit, pallium gestat, rerum delectum omittit, in ore sunt numeri et rectangula ac triangula Platonis237.

Desideratissime МісІіаёІ!

Cum omnis temporis jadura gravissima sit238, turn vero horum angelicorum dierum - hei! unum quodque momentum tam pretiosum, ut, quantum alias possessiones tempus vidt omnes, tantum heic se ipsum etiam vicerit. Nunc demum noster internus homo239 non carne gravatus, sed veluti vinculis ruptis expeditus, aut additis alis alatus in morem той аєтой tollitur sublime, ac, veluti in aequore camporum apertorum, in immensibus caeli regionibus libratur, agitatur, velitatur ambiens tiqoc, to каЛЛос тб Ѳеіоѵ240 penetrare atque pertingere, ubi angeli assidue spectant тб ттобасоттоѵ той ттатоос241, supra sortem humanam delicantes242. O hos dies jucundos, nedareos, omniumque rerum, imo et dierum pretia nullo negotio superantes! O asperum primum durumque jejunium, quonam nos perduds? Sic semper virtus omneque bonum prindpio amarum, fine edulcatur. O mi МісІіаёІ carissime! cave has dieculas nugis insumas! Agnosce thesaurum, agnosce sortem tuam regum persarum sorte multo potiorem. Quid trepidamus, si heic dormitamus? Tempore coelum, imo ipse Deus emitur. Nunquam te desinam adhortari ad non vulgares musas illas, ad praedara ilia vulgo contempta facinora, ad libros illos, quos

"Quos rara contrectat manus", ut Muretus ait243. Nec possum non uti calcaris loco illis Erasmi nostri verbis: Cogita juventa nihil esse fugacius244. Plinianum illud semper animo insideat tuo: "Omne perire tempus, quod studiis non impertias"245.

Quodsi quando te excitare debeam, his plus quam aureis certe horis ante moriar, quam desinam sive opportune sive non. Veniet tempus, cum cibo potuque obruti ad terram reclinabimus, pulcherrimos animi oculos non valentes sursum tollere. Nunc hie, ut Maro ait,

Aurai simplids ignis246 Cum sit liber atque agilis, quid cessamus evolare elg ouoavov; quin exercemus ejus alas, ut aliquando pertingat ad dissitissimum ilium terminum metamque, de quo sic nostra cariss[ima] Genitrix Ecclesia cantat:

"Желаній Краю, вѣрних утвержденіе"?247 etc.

Non libet finem facere, sed fadam. Vale, mi anime!

Tuus Greg[orius] Sabbin. 7 februar[ii],

*

Із тисяч висловів Еразма.

Арісготель, «Велика етика», кн[ига] 2

"Отаѵ (ЗоиЛбцеѲа стфбЬра фіЛоѵ ebrelv ціа фацеѵ фихп П єцг] каі г) тоитои.

"Коли ми хочемо назвати когось справжнім другом, то кажемо, що наша душа та його душа - одне". Те ж саме сказано і в іншому місці тієї книги:

’'Естті уaQ, сос, фацеѵ, о фіЛод єтєрод єусо.

"Друг, як кажуть, - це наше друге я".

Але послухай і з Плутарха:

"Розповідають, що мавпи, намагаючись наслідувати людей, переймають їхні рухи й відтворюють їхні танці. Підлесник же, наслідуючи інших, обдурює їх, спокушає, але не всіх однаково. З одними він танцює та співає, до інших приєднується як партнер по палестрі й по фізичних вправах. Якщо він має справу з юнаком, відданим літературним і науковим заняттям, то весь час сидить за книгами, відпускає бороду (філософську) до самих п'ят, носить плащ, покидає розваги, на вустах у нього числа та прямокутники й трикутники Платона".

Найжаданіший Михайле!

Зважаючи на те, що з ydx втрат втрата часу найтяжча, навіть одна мить цих янгольських днів така цінна, що перевершує все, що ми маємо, навіть себе самого, настільки, наскільки час перевершує все те, чим ми володіємо. Бо наша внутрішня людина тепер не обтяжена плоттю, ніби звільнившись від пут або знайшовши нові крила, підіймається високо, неначе орел, ширяє, носиться й літає в безмежних небесних просторах, як по рівнині безкраїх полів, прагнучи досягти божественної краси, проникнути туди, де янголи безугавно споглядають лик отця, радіючи людській долі. О, приємні, як нектар, нинішні дні, чия цінність більша за всі речі й інші дні! О, прикрі й важкі перші дні посту, куди ви нас ведете? Так усяка чеснота й усяке благо спочатку здаються гіркими, а під кінець стають солодшими. О, мій найдорожчий Михайле! Стережись марнувати ці днини на пусте! Пам'ятай, що вони скарб, збагни, що твоя доля куди краща за долю перських царів. Чого нам боятись, якщо ми тут спочиваємо? За допомогою часу можна купити небо, навіть самого Бога. Я ніколи не перестану переконувати тебе, щоб ти присвятив себе не вульгарним Музам, а прекрасним ділам, що їх зневажає юрба, тим книгам, яких, як каже Мюре,

"рідко хто бере в руки".

А для заохоти не можу не скористатися такими словами нашого Еразма: "Пам'ятай, що ніщо не минає так швидко, як юність". Хай також завжди живе в твоїй душі і такий вислів Плінія:

"Втрачений той час, який ти не використав на навчання".

Якщо б я мусив спонукати тебе, то я б скорше помер, аніж перестав би це робити в нинішні дорожчі за золото години, незалежно від того, слушно це, чи ні. Прийде час, коли, обтяжені їжею та напоями, ми схилимось до землі, не маючи сил підвести найпрекрасніші очі нашої душі. Тепер же, коли цей, як каже Марон,

"вогонь із небесного первня"

вільний і дієвий, чому ж перестаємо ми злітати в небо? Навпаки, нам треба вправляти наші крила, щоб коли-небудь досягти тієї межі й мети, які вгамовують усіляку спрагу й про які наша найдорожча родительська Церква співає:

["Желаній Краю, вѣрних утвержденіе"] та ін.

Не хочеться закінчувати, та все ж закінчую. Бувай здоров, моя душе!

Твій Григ[орій] Савич. 7 лютого.

ЗО

[Харків, січень - лютий 1763 p.]

"Да не будет бѣгство ваше в Зимѣ"248.

Dum fera saevit hiems, haud naves navita solvit,

Sed pladdi veris tempora grata manet.

Expectate diem Domini, cum Spiritus ille

Sanctus demulcet flamine cuncta suo.

Sin audes propere Ponto te credere mundi.

Quaeso, quos fluctus ferre necesse tibi?

Ergo vide, ne cursus sit tibi tempore brumae.

Ne temere vitae nempe capesse statum.

Sed portum retine, donee Хсжггос стє ЬіЬа£,єі.

Non via nocte proba est, non hiemale mare.

Heu Christus paucos extractat fluctibus altis!

Heu quam permultos devorat unda maris!

Si non gustasti, quidnam sit