Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Ex aliis miseris sume perida tibi.

Fluctibus involvit Satanas et pectora cauta;

Quid de illis fit, queis cautio nulla viget?

At tu Musarum in portu cole sacra quietus.

O fortunatum, si tua bona capis!

Cariss[ime] Michael!

"НЬои £V Tф KUQLCiJ.

Ablatis libris, quid mihi mellitius, quam garrire cum amiculis meis, quorum tu кооифі] є I; nisi quod vereor, ne parum in tempore tibi obstrepam, occupato fortassis curis melioribus. Suspicor enim te meditari тас Ьіатрірад тас стхоЛасттікад. Proinde breviter significabis.

Vale cariss[ime]! Tuus Gregor[ius].

*

["Да не будет бѣгсгво ваше в Зимѣ"]

Поки шаліє зима, моряк не відв'язує човен,

Жде він погідного дня, тихої жде він весни.

Ждіть же день Божий і ви, повіву Духа Святого,

Що своїм чистим вогнем годен усе розтопить.

А як квапливо довіритись морю оцьому мирському,

Хвилі, питаю, які змушений будеш терпіть?

Отже, пильнуй, щоб не плавати раптом тобі у тумані,

Щоб не обрав ти хисткого стану в своєму житті.

Пристані міцно тримайся, доки Христос тебе учить.

Шлях небезпечний вночі, так, як на морі зима.

В хвилях відкритого моря Христос не завжди порятує,

Скільки-бо люду того хвиля морська поглина!

Доки не звідав ще ти вах небезпек цього моря,

Злигодні інших людей будуть в науку тобі.

Вабить диявол у море навіть обачного мужа,

Що вже казати про тих, хто остороги не зна!

В гавані ж ти залишайся Муз шанувати спокійно,

О, ти щасливий, якщо є в тебе власне добро249!

Найдорож[чий] Михайле!

Радій у Господі!

Якщо залишити осторонь книги, то для мене немає нічого приємнішого, ніж розмовляти зі своїми друзями, серед яких ти найперший. Боюсь тільки, що невчасно тобі надокучаю, коли тебе, може, турбують важливіші справи. Бо здогадуюсь, що ти обдумуєш шкільні завдання. Коротко напиши мені про це. Бувай здоровий, найдорож[чий]! Твій Григор[ій].

31

[Харків] 15 лютого [1763 p.]

Salve, generosissime МісІіаёІ!

Sicdne той kuqlou fc’TTiTioOac. O, plus quam nectareas igitur has tuas mihi literas! Imo animum tuum multo generosissimum каі дѵтсод Ыоѵ! Nunc demum agnosco non de milviorum neque vulturum te esse genere, sed de sanguine tcov yvt](TLc)v агтсоѵ, qui suprema petunt, despedisque vespertilionibus cum sua umbra, ad solem affectant. O utinam hanc vocem saepius audiam a te, nullam ambrosiam malo. Jam habere videris, ita optas, precaris, aves. O juvenis dignissime Christo! propemodum lacrumas excussisti. Solet enim et rarum gaudium lacrumare. Nescit Dominus fallere. Quisquis toto pectore precatur, jam habet. In tantum desideras dominum? Sed mane, mi anime, paulisper, paulisper mane! Equidem breviculum tempus dices nimium fuisse, cum accipies. Pone te stat Christus, ac trepidat dare, sed nondum...

Perfer et obdura; labor hie tibi proderit olim, imo intra octennium. Vale, mea voluptas!

Tui amidss[imus] Gregor[ius] solius250.

*

Здрастуй, найшляхетніший Михайле!

Отже, ти линеш до Господа. О, тоді ці твої листи для мене солодші, аніж нектар! А ще більше твоя душа - найшляхетніша й воістину божественна. Лиш тепер я пізнаю, що ти не з породи шулік, але від крові шляхетних орлів, які линуть до вищого й, зневажаючи кажанів з їхньою любов'ю до темряви, злітають до сонця. О, якщо б цей голос я частіше від тебе чув! Я не хотів би амброзії. Напевно, ти вже маєш те, до чого прагнеш: ти так просиш, так молиш. О юначе, найгідніший Христа, ти майже викликав у мене сльози, бо надзвичайну, виняткову радість зазвичай супроводжують сльози. Господь не помиляється. Хто всім серцем просить, той уже має. Ти так жадаєш Господа? Та ще зарано, зупинись трохи, моя душе, трохи зупинись! Адже коли здобудеш, то скажеш, що найкоротший час був надто тривалим. Позаду тебе стоїть Христос і палає бажанням обдарувати тебе, та ще не...

Тримайся й терпи. Цей труд колись принесе тобі користь, у всякому разі впродовж восьми років. Бувай здоров, моя радосте.

Тобі єдиному найбільший друг Григор[ій].

32

[Харків, початок другої половини лютого 1763 p.]

Salve carissime Philomuse, МісІіаёІ!

Nec tibi, mi МісІіаёІ, sdo, res ingrata futura,

Pullus idem portet si mea scripta tibi.

Scripta hominis, qui plusquam oculos te diligit istos,

Uritur igne pio, flagrat amore tui.

Diligit, ardet, amat toto te corde, sodalis251,

Te delectatur, diligit, ardet, amat.

Non mihi flore thymus, non tam sunt Attica mella,

Quam tuus hie animus dulds amore mei.

Scribe ad nos, siquid sit amabile, si quid ami cum,

Pergeque, dum vivis me redamare tuum.

At me ab amore tui deducet nulla senedus,

Sive ego Tithonus252, sive ego Nestor253 ero...

Quid pestilentius amore vulgari, id est falso? Rursum quid divinius amore Christiano, id est vero254? Quid est Christiana religio nisi vera ac perfeda amidtia? An non Christus х«Р«ктг)ра suis imposuit mutuum amorem255? An non amidtia omnia conglutinat, aedificat, creat, quemadmodum inimidtia diruit? An non Deus ауатщ didtur apud diledissimum disdpulum suum Joannem256? An non mortuus animus vero amore carens, puta Deo? An non omnia dona, quin et ipsae angelicae linguae nihil sunt sine caritate257? Quid fundat? Caritas. Quid creat? Caritas. Quid conservat? Caritas, caritas. Quid deledat? Caritas, caritas primum et medium et postremum, а каї co258, breviter ut illo daudam:

A te principium, tibi desinet.. .259

Sed avocat graeca campana. Vale, carissime Michael!

Graeculus tuus peramanter est a me exceptus.

Tuus Gregor[ius] Sabbin.

*

Здрастуй, найдорожчий любителю Муз, Михайле!

Я знаю, Михайле, не буде тобі неприємно,

Як від мене листа принесе ось оце хлопченя.

Хто його написав, той за тебе віддасть свої очі,

Той палає вогнем благочесним, пломеніє любов'ю.

Він горить, він, товаришу, любить вам серцем тебе,

Любить, тішиться, цінить, палає.

Не такі йому милі і пахощі квітки, і Аттики мед,

Як солодка душа твоя, повна любові до нього.

Напиши ж бо мені, коли є щось приємне і приязне,

І, допоки живеш, за любов ти віддячуй любов'ю,

А моєї любові до тебе жодна старість не годна згасити,

Хоч би віку досяг я Тіфона чи Несгора.. .260

Що є огиднішим за любов вульгарну, удавану? І навпаки, що є більш божественним, ніж любов християнська, тобто істинна? Що таке християнська релігія, як не істинна й досконала дружба? Хіба Христос не встановив, що відзнакою його учнів є навзаємна любов? Хіба не любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожнеча руйнує? Хіба не називає Бога любов'ю його