Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Tuus in Domino totus Gregor[ius] Sab[bin],
*
Здрастуй, мій найсолодший любителю Муз,
Михайле!
Геть жени втіхи,
Геть - і страхи всі,
Геть - сподівання,
Щоб не страждати;
Де ж вони владні -Хмарний там розум,
Мов у вуздечці288.
Це, якщо не помиляюсь, віршики Боеція, одного римського філософа. Афект - це хвороба душі, грецькою мовою - то ттаОос. Хвороба, як я гадаю, виникає тоді, коли в тілі постав розлад погано узгоджених між собою елементів, а саме: коли вогонь або земля переважає, або те й інше. Звідси виникає загострення, грецькою мовою - о ттаоосисгцос. Бо коли симетрія елементів правильна, тоді все спокійно й мирно рухається, немов у тому справному, майстерно злагодженому годинникові, який греки називають аитоцатоѵ. Бо водяні та сонячні годинники, що їх ми бачимо в залі нашого колегіуму, не називають автоматами. Від цієї фізики перейдімо до метафізики, тобто до невидимого, або духовного, інакше кажучи -божественного. Так само афект діє на нашу душу й зворушує її. Звідси в латинян гнів, страх, бажання та інші афекти часто називаються порухами. Щасливий, хто вільний від цих афектів. Бо в такої людини панує мир і душевний спокій, що його дарує Господь своїм найдорожчим учням: мир Свій вам даю. Найближче до них стоїть той, хто наполегливо бореться з афектами та стримує їх вуздечкою розуму, немовби диких коней. Радієш, що ти багатий? Ти хворий. Радієш, що ти благородний? Ти нездоровий. Боїшся смерті? Поганої слави через добрі вчинки? Ти не зовсім здоровий душею. Сподіваєшся краще жити завтра? Ти нездужаєш. Бо де надія, там і страх, і хвороба та ін. Отже, скажеш ти, я вимагаю разом зі стоїками, щоб мудрець був геть безпристрасним. Навпаки, у такому разі він був би стовпом, а не людиною. Залишається, отже, що блаженство там, де приборкання пристрастей, а не їхня відсутність. Хіба Павло не має своєї колючки, котра шкодить йому? І Бог проходить перед Іллею, мов легкий подув вітерця. Згідно із цим, турботи, страх та подібні афекти - від Господа. Вони навіть роблять людину блаженною. Бувай здоров, найдорожчий, і схвали цю розмову!
Твій увесь у Господі Григор[ій] Сав[ич].
36
[Харків, кінець лютого - початок березня 1763 p.]
Ditior о salve, Michael mi, regibus orbis!
O Satrapis liber, tute, quiete magis!
Incredibile mihi tui desiderium excitasti, qui hodie in ludo non adfueris. Utinam falsa sint, quae suspicor. Vereor enim ne, quod absit Christo favente, in morbum aliquem his parum salubribus temporibus indderis. Proinde tu [:>оаХ«')С nos mone, quid tecum agatur. Jacobiscus noster289 jam ridet et ludit. Audis x£/^ib6va ver nuntiantem. Sed non repetet ludum, antequam bona calceamenta consuantur. Nam ejus xov ттиоктоѵ inter alia hoc quoque generavit, quod malis їтоЬгцаасп hactenus est usus. Nos procurabimus hanc provindam libentissime in eorum gratiam, quos vere, ut debemus amamus. Tu si vales, beas me, o carissime! Tuus Gregorius S[abbin],
Qui valet arva colens, rege est felidor aegro. Imo est hie melior rege valente quoque.
*
Здрастуй, мій Михайле, багатший за царів усього світу, вільніший, ніж сатрапи, найбезпечніший у [своєму] спокої!
Ти сьогодні не прийшов до школи, і я страшенно сумував за тобою. О, хоч би не справдилось те, що я підозрюю! Боюсь, чи не захворів ти в цей нездоровий час, чого нехай не буде з милості Христа. Тому повідом нас найближчим часом, що з тобою. Наш Яшко вже сміється й бавиться, ніби ластівка, провіщаючи весну. Але в школу він не піде, доки не справлять йому доброго взуття. Бо його лихоманка, між іншим, викликана й тим, що він до цього часу ходив у поганому взутті. Ми з великим задоволенням потурбуємось про це заради тих, кого по-справжньому любимо й повинні любити. Якщо ти здоровий, ощаслив мене, о мій найдорожчий. Твій Григорій С[авич].
Здоровий хлібороб щасливіший від хворого царя. Ні, він кращий навіть від здорового царя.
[Харків, перша половина березня 1763 p.]
Salve Tyro Christi strenuissime!
Michael dilectissime!
Lecta tua schedula magna cum voluptate nec sine risu, cum multa mecum cogitarem, vel potius tecum tacite loquerer, deinde ad somnum compositus plurima super eadem re in pectore versarem visus sum mihi subinde audire intus vocem hanc: vita nostra militia est...290 Ergo o Ьіа(ЗоЛод cum non potuit te avaritia voluptateque inescare ad corrumpendam animam, aggressus est valetudinem tuam laedere? Sic est profecto; et vero sapienter dictum est: e malis minimum esse eligendum291. Novit veterator ille optima quaeque ingenia ttqoc Kevobo^Lav esse propensissima, praesertim hac, qua tu es aetate; hancque permultis saepe praematuri292 funeris accelerasse horam, aut saltern immedicabiliter laesisse aliquam generosam corporis, velut oculos pectusque, partem. Ilia igitur postquam non successit, hac via est aggressus. Tu vero ita hos ineptos quidem ac steriles, sed gravissimos labores exantlabis, ut interim nunquam non memor sis pretiosissimae valetudinis. Praestat vanae gloriolae jacturam facere. Id fiet, si tantum labores nitarisque, quantum mediocri disdpulo sit satis tuaeque obedientiae, ne quid vehementiae de propria addas alacritate. Sed avocor ad R[everendi]ss[imum] nostrum L[aurentium] Praefectum dominum et amicum293. Tu, charissime, esto sub alis Duds tui Christi. Vale in eo. Tuus Gregor[ius] Sab[bin],
*
Здрастуй, найхоробріший новобранцю Христового воїнства!
Найулюбленіший Михайле!
Прочитавши з великим задоволенням і не без сміху твою листівку, я багато сам собі роздумував, вірніше, розмовляв мовчки з тобою, а потім, приготувавшись до сну, довго думав про те ж саме. Аж раптом мені здалося, що я чую такий внутрішній голос: наше життя - це військова служба... Отже, диявол після того, як не зміг спокусити тебе ані скупістю,
