Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

скрізь є матерія вічна" [Тіт Лукрецій Кар. Про природу речей/ Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1988. - С. 31]. Крім того, ідея преекзистенції матерії характерна для Філона, Климента Олександрійського, Орігена, Василія Великого, Авіустина та інших. Про це докладно писав Дмитро Чижевський у 8-му параграфі книги «Філософія Г. С. Сковороди», який має назву «Materia aeterna» [див.: ЧижевськийД. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 89-94]. Зрештою, і києво-могилянські професори підкреслювали як визначальні риси матерії її "непороджуваність і незнищен-ність" [Кониський Г. Філософія природи, або Фізика // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 35].

130 Див. прим. 92 до циклу «Сад божественных пѣсней».

131 Див. прим. 673 до діалогу «Кольцо».

132 Див. прим. 674 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

133 Про зороастризм див.: БойсМ. Зороастрийцы. Верования и обычаи / Пер. с англ. И. М. Стеблин-Каменского. - Москва, 1988, - а про роль зороастризму в українській традиції: Забужко О. Notre Dame d'Ukraine. Українка в контексті міфологій. - Київ, 2007.

134 Фраза денв гденв не раз зустрічається в Біблії - уперше в Другій книзі Ездри 9: 52.

135 Перше послання св. ап. Павла до коринтян 8: 4.

136 Схожі міркування старі українські богослови висловлювали тоді, коли мова заходила про ідоли, тобто образи поганських богів, які, як казав Стефан Яворський, "по вегцеству суть нВчто, по образителству же суть ничто" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. -С. 79].

137 "Джерело" - одне з традиційних Божих імен. Згадаймо для прикладу поезію Боеція (Розрада від філософії IV. М6): "Високотронний владар тим часом / Віжки напнувши, світом керує -/ Пан і Творець, Джерело і Начало, / Законодавець, Суддя справедливий" [Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 119], богословські трактати Роберто Белларміно [див.: Беллармин Р. Руководство к богопознанію по лѣствицѣ сотворенных вегцей. - Москва, 1783. - С. 82-96], православний молитвослов ("Благослове єси, Господи Боже вседержителю, источниче благих..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 65]) або «Шестоднев» [див.: Шестоднев. - Чернігів, 1749. - Арк. 12, 19, 32, 202, 232]. Про Бога-"джерело" ("источник") ідеться також у творах Віталія Дубенського [див.: Діоптра, сирѣч Зерцало, албо Изображеніє извѣстнос живота человѣческаго в мирѣ. - Кутейно, 1654. -Арк. 88, 135], Кирила Ставровецького [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 53; Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. -Унів, 1692. - Арк. 6], Івана Максимовича [див.: Максимовичі. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 237; Максимовичі. Богомьісліє. - Чернігів, 1710. - Арк. 37] та інших. Крім того, це був поширений емблематичний образ [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 61].

138 Див. прим. 5 до циклу «Сад божественных пѣсней».

139 Це - емблематичний образ. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є малюнок «Каменная гора, морем окруженная» (№ 462) з таким підписом: "Неподвижно смотрю на свирѣпѣюгція волны. Опочиваю на постоянствѣ. Immotus consurrere vidi" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 116-117].

140 Див. прим. 16 до циклу «Сад божественных пѣсней».

141 Див. прим. 1 до поезії «De sacra caena, seu aeternitate».

142 Євангелія від св. Івана 1:1.

143 Євангелія від св. Івана 1:1.

144 Євангелія від св. Івана 1:1.

145 Євангелія від св. Івана 1: 1. Старі українські богослови, звісно, не визнали б рації за таким тлумаченням. Згадаймо, як різко негативно Захарія Копистенський поцінував спробу раціоналістичного "випрямлення" першого вірша Іванової Євангелії з боку Мартіна Чеховича, який "...вымыслил свой выклад новый тыми словы: 'На початку была мова о Месіяшу, а была у Бога, же ся о ню Бог сам с продками нашими умавял'. Але и той выкрут єго явне єст не слушный и противный євангелисту Іоанну. Бо Іоанн святый не написал так, як Чехович смѣл написати..., але толко написал: 'На початку было Слово, и Слово было у Бога'" [Книга о вѣрѣ. - Київ, 1620. - С. 62-63].

146 Вексель (нім. der Wechsel - 'розмін, обмін') - письмове боргове зобов'язання.

147 Асигнація (від лат. assignatio - 'призначення') - паперові гроші. У Російській імперії з'явилися в 1769 р.

148 Євангелія від св. Івана 1: 2.

149 Слово Лоуос; фігурує в перших віршах Євангелії від св. Івана на позначення другої Божої іпостасі.

150 Євангелія від св. Івана 1: 3.

151 Див. прим. 153 до діалогу «Бесѣда, нареченная двое».

152 Євангелія від св. Івана 1: 4.

153 Ця стара думка за часів Сковороди була узвичаєною. Наприклад, Феофан Прокопович у своєму курсі натурфілософії писав: "...про Землю говоримо, що її Бог створив більш як сім тисяч років тому..." [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 309].

154 На думку Сковороди, вчинена "из тайнообразных фігур, притчей и подобій", Біблія є рятівним плетивом образів Абсолютного. Сам невидимий Бог, перетворюючись на чуттєві образи книг Святого Письма, дозволяє обтяженій плоттю людині збагнути єство Абсолютного. При тому Сковорода розглядає біблійні образи-"фііури" передовсім як емблеми Божої правди. У структурі "символічного світу", так само, як і в людині та макрокосмосі, Сковорода розрізняє матерію і форму, розглядаючи які, він послуговується ноематичними універсаліями тип (фігура), антитип та архетип, що ними богослови зазвичай окреслювали сенс "префіїурації" [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 363-383].

155 Перша книга Мойсеєва: