Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

189 Памва Беринда тлумачив слово нырище як "с пѣску домок, ямка, гнѣздо" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 149].

190 Трохи неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/іь доврй дб/ии твой, УКШВЄ, Й кХфЬІ ТВОА, ІЙ/ІЮ.

191 Див.: Перша книга царств 25: 18, наст.

192 Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 11.

193 Четверта книга Мойсеєва: Числа 18: 19.

194 Ідеться про буквальний сенс Святого Письма, що його старі українські богослови позначали як "власный", "истинный", "исторіческій", "исторіалный", "лѣтералный", "писменный", "повѣствователный", "простый", "свѣтлый", "тѣлесный", "явственный" тощо.

195 Сковорода має на думці тропологічний (моральний) сенс Святого Письма, "коли правда, яку прообразно виражує Св. Письмо, відноситься до того, як маємо поступати (ad recte operandum)" [ЛабаВ. Біблійна герменевтика. Вид. 2-е. - Рим, 1990. -С. 27].

196 Старі українські богослови найчастіше послуговувалися так званою "чотирисенсовою" ("почвірною") методою тлумачення Святого Письма [див.: Ушкалов А. Біблійна герменевтика// Ушкалов А. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 19-30]. Отож, вони розрізняли буквальний і таємний сенси Біблії, останній з яких своєю чергою "раздВляєтся на различныя толкованій образы, а именно на три, яже греческим языком глаголются: аллигоріа, анагоги, тропологіа", згідно з трьома "богословськими" цнотами - вірою, надією та любов'ю: "Аллигоріа согласуєт вѣрѣ, анагоги - надеждв, тропологіа - любви" [Туптало Д. Розыск о расколнической брынской вѣрѣ. - Київ, 1748. -Арк. 315 (зв.)]. Очевидно, що українські автори наслідують тут західних католицьких богословів [див., зокрема: Lewin P. Drama and Theater at Ukrainian Schools in the Seventeenth and Eighteenth Centuries: The Bible as Inspiration of Images, Meanings, Style and Stage Productions // Harvard Ukrainian Studies. - 1984. - Vol. VIII. - № 1/2. - P. 94], - досить пригадати бодай відповідні міркування Томи Аквінського [див.: Thomas Aquinas. Summa totius theologiae. - Lugduni, MDCCI. - P. 1. - Vol. 1. - P. 27] або Томаша Млодзяновського [див.: Mlodzianowski Т. Kazania і homilie па niedziele doroczne, takze swi^ta uroczyste. -Poznan, 1681. - T. 1. - S. 77], чиї твори були добре знані в Києво-Могилянській академії [див.: Cracraft J. Theology at the Kiev Akademy during its Golden Age // Harvard Ukrainian Studies. - 1984. - Vol. VIII. - № 1/2. - P. 75]. Тим часом Сковорода тлумачить буквальний та моральний сенси Біблії тільки як проблему стилістики, тобто як свого роду образну ширму, що приховує потаємні сенси.

197 Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 27.

(2) У Вульгаті: "Manhu? (quod significat): 'Quid est hoc?"' (Друга книга Мойсеєва: Вихід 16:15).

(3) Пор.: О^р^вше же то сьшовє ій/ієвьі, р^іш дрХпь ко дрХгХ: чтб єсть сїе; (Друга книга Мойсеєва: Вихід 16: 15).

<4> Див. прим. 179 до діалогу «БесВда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».

198 Усеосяжна сковородинська алегореза Святого Письма відбігає від узвичаєних методик його інтерпретації. Наприклад, українські богослови старої доби завжди зважали на те, що далеко не все в біблійному тексті "требуєт толкованія, но токмо та, яже не всякому суть уразумителна" [Туптало Д. Розыск о расколнической брынской вѣрѣ. - Київ, 1748. -Арк. 305-305 (зв.); пор.: Smotryc'kyj М. Exethesis, abo Expostulatia. - Lwow, 1629. - K. 35; Prokopowicz Th. Christianae Orthodoxae Theologiae. - Lipsiae, MDCCLXXXXII. - Vol. 1. -P. 155, 159]. Недаром Стефан Яворський, розмірковуючи над питанням: "Коє Священноє Писаніє єсть явственноє и коє примрачноє?", - тобто що тут варто розуміти "фііуратно", а що тільки буквально, зазначав: "Все Священноє Писаніє может раздВлитися на четыре части. В первой части полатаєм книги історіческая, якоже суть книги Бытія, Исхода, Числ, Второзаконія, Іисуса Навіна, Судей израилевых, Царств, Параліпоменон, Ездры, Іудити, Товіи, Есѳиры, Маккавеов. От Новаго Завѣта: четыре Євангелія и Двянія апостолская. Во второй части полагаєм книги пророческія, якоже Исаіи, Ієреміи, Ієзекіиля, Даніила и прочіих двенадесят пророк менших... От Новаго Завѣта Апокаліпсіс. В третієй части полагаєм таинства вѣры, найпаче о Пресвятѣй Троицѣ, о Воплощеніи Сына Божія и прочая. В четвертей части полагаєм заповѣди и нравоученія о добродВтелєх и о прегрѣшеніях. В первом убо ряду и четвертом [тих, що підлягають лише буквальному та моральному тлумаченню], аще и не велик мнится быти труд и примрак в разумѣніи, обаче яже суть во втором и третієм ряду [тих, що підлягають також алегоричному й анагогічному тлумаченню], веліє имут покровеніє и к разумѣнію неудобства, сирѣчь в пророчествах и тайнах вѣры. Тая бо суть паче ума человѣческаго, ниже постизателна нами суть, развѣ в гаданій..." [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 745]. З огляду на це жодне "фііуратне" тлумачення не може слугувати за підставу правд віри: "theologia parabolica non est argumentative" [Delineatio hermeneuticae sacrae ad usum studiosorum Sacrae Scripturae accomodata. - Petropoli, 1828. - P. 29].

199 Перша книга Мойсеєва: Буття 2: 1.

200 Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 1.

201 Сковорода має на думці слова: прешдсѵгЬ гмче Б/ігвєнїа гбръ превыв^кіфи^ъ й Б/ІГВЄНЇА ^О/І/ИШВЪ В^чны^ъ: вХдХтЪ Hd Г/ІЛВ'Б Ішсифовѣ Й Hd ВерсЁ (г/idBBl) врлтїй,

й/ииже ШБладаиіе (Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 26).

202 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 15.

203 Парафраза П'ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 33: 13. Пор.: И ішсифови рече:

(Я Б/ІГВЄНЇА ГДНА Зе/ША ЄГШ.

204 Сковорода має на думці слова: Ов^че вгъ сокрХшйтъ г/мвы врлгшвчі свой^ъ, вер^ъ В/і5съ пре^одАфи^ъ въ прегрѣшенѴи^ъ свой^ъ (Книга Псалмів 67 (68): 22).

205 Книга Псалмів 67 (68): 10.

206 Книга Йова 38: 32.

207 Неточна цитата з Книги Ісуса Навина 10: 12-13. Пор.: да станетъ сб/інце прА/ИШ ГЛВЛШнХ, Й /iSHd прА/ИШ деври g/ІШНЪ. И CTd сб/інце Й /іХнк

208 Євангелія від св. Матвія 2: 9.

209 Мабуть, це початок вірша 6: 2 з Другого послання св. ап. Павла