Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Сирена морская» (підпис: "Сверху красна, снизу безобразна") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 146-147].
(4) Ідеться про сім смертних гріхів: "1. Чревообьяденіє. 2. СтудодВяніе. 3. Сребролюбіє.
4. Гнѣв. 5. Уньїніє. 6. Тщеславіє. 7. Гордость" [МогилаП. Собраніє краткія науки о артикулєх вѣры. - Почаїв, 1783. - Арк. 57]. Можуть бути й інакші їхні реєстри. Наприклад, персонажами містерії Йоасафа Горленка «Брань...» виступають Гордость, Лакомство, Блуд, Зависть, Обжирство, Гнѣв, Лѣность [див.: Горленко И. Брань честних седми добродВтелей з седми грѣхами смертними...// Святитель Иоасаф Горленко, єпископ Белгородский и Обоянский (1705-1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н. Д. Жеваховым. - Киев, 1907. - Ч. II: Святитель Иоасаф и его сочинения. -
С. 183-212]. Так само в Інокентія Винницького: "Пыха, лакомство, нечистота, заздрость, обжирство, гнВв, лѣнивство" [Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685.-Арк. 67 (зв.)].
(5) Неточна цитата з Книги Псалмів 13 (14): 1. Пор.: Щ/иерзйішсА въ нлчин<жі'и^ъ.
(6) Життя як морська мандрівка - один із найпоширеніших образів української барокової літератури. Пор., наприклад: "Та між тими нерозумними, що ведуть кораблі до загибелі, є також обізнані зі справою, які плинуть у безмежному океані бурхливого життя: ось Одіссей і Орфей, яких не ввели в оману сирени своїм згубним співом, які не втратили розум від чарів Цірцеї, які проїхали безпечно між Сціллою і Харібдою розбурханих пристрастей і досягли порту щастя" [Доегалееський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 383; див. також: Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. - S. 214; BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 25; Jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. 24; РадивилоеськийА. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 105, 106 (зв.), 161 (зв.)-
171 (зв.), 222; ТупталоД. Руно орошенноє. - Чернігів, 1680. - Арк. 94-95; Максимовичі. Царскій путь креста Господня. - Чернігів, 1709. - Арк. 149-152, 171-175 (зв.); Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 260, 361].
(7) Книга Псалмів 123 (124): 7.
(8) Книга Псалмів 22 (23): 2.
<9> Ідеться про звернені до св. ап. Петра Христові слова: "І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою" (Євангелія від св. Матвія 16: 18), - що їх знаний іспанський бароковий письменник Бальтасар Граціан називав "святою дотепністю" ("delicadeza sacra") [див.: ГрасианБ. Остроумие, или Искусство изощренного ума// Испанская эстетика: Ренессанс. Барокко. Просвещение / Пер. с испан.; сост., вступит. статья А. Л. Штейна; коммент. А. Л. Штейна и Н. В. Брагинской. - Москва, 1977. - С. 368], тобто "концептом". У поетичному переказі Івана Максимовича цей євангельський епізод постає таким: "И привед Петра Андрей пред Господнє лице, / На него же возрѣвши Христос рече сице: / Ты Сімон сын Іоннин будеш нареченный / Кіфа, си єст Петр или, камень освященный. / Хощу в основаніє тя употребити,/ Церкви моє во первый столп тя положити..." [Максимовичі. Алфавит собранный, риѳмами сложенный. - Чернігів, 1705. - Арк. 88 (зв.)].
(10) Архікифа - найбільша скеля.
<и> Слово архібаріона складається з трьох частин: "архі", "бар", "Іона" - і в перекладі означає: "найстарший син [Ноєвої] голубки".
(12) Неточна цитата з Книги пророка Авакума 2: 1. Пор.: Nd стрижи /иоей етлнХ, й в^ыдХ
Hd ld/ИЄНЬ.
(13) Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 57: 20. Пор.: Ыепрлведнш же возво/інХютса й почйти не во^/ибгХтъ.
<14> Книга Псалмів 5: 10.
<15> Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 7. Пор.: И сотворй вгъ твердь, й р^/іХчЙ БГЪ /ИЄЖдХ ВОДОЮ, Йже вѣ ПОД твердїкі, Й /ИЄЖдХ ВОДОЮ, Йже вѣ Ніід твердію.
(16) Євангелія від св. Івана 7: 38.
(17) Книга Псалмів 44 (45): 2.
(18) Книга Псалмів 22 (23): 1.
<19> Книга Псалмів 22 (23): 2.
<20> Парафраза Книги Притч Соломонових 16: 32. Пор.: /ІХчше /иХжъ до/іотерпѣ/ійвъ rme кр^пклгш, (й /иХжъ р^Х/ИЪ Й/И^АЙ гте ве/ійклгш:) оудержлв^АЙ же гн^въ
гте в^е/И/іЮфіігш гр<)дъ.
(21) Апокаліпсис 5:10.
82 Цей образ Сковорода взяв із церковних піснеспівів. Пор.: "водна звѣра во утробѣ" (ірмос 6-ої пісні п'ятничного канону на утрені).
83 Спрямований угору погляд, на думку старих українських філософів та богословів, засвідчував, що "людина більше належить небу" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 309]. Недаром і саме "имя человѣку антропуса" тлумачиться як "горѣ зря" [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788.-Арк. 603].
84 Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 4.
85 Книга Псалмів 94 (95): 11; Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 5.
86 "Кривавий піт" - євангельський образ, пов'язаний з мотивом Гетсиманії. Пор.: "Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю..." (Євангелія від св. Луки 22: 44). Цей образ характерний і для церковної (пор.: "...на оный крвавый пот Панскій" [Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685. - Арк. 96 (зв.)]), і для фольклорної традиції (пор.: "Працюєш, працюєш - до кривавого поту"; "Старається, що піт кривавий його обливає" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 14, 275]).
87 Давидовим сином тут названо Христа. Пор.: по/ий/іХй ньі, (ійсе) сне двдовъ (Євангелія від св. Матвія 9: 27).
88 Євангелія від св. Івана 11: 1-44.
89 Перша книга Мойсеєва: Буття 9: 13.
90 Старовинний вислів: "Після дощу завжди гарна погода" (чи, за Сенекою: "після негоди випогоджується" [Луцій Анней Стека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 476]; пор.: "Post nubila Phoebus (sol)"; "Blandi post nubilla soles"; "Nube solet pulsa esse candidus dies" [Цимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ.
