Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
42 Сковорода розробляє тут поширений в українській бароковій літературі мотив "співрозп'яття". Пор., наприклад, із віршами Івана Максимовича: "Иже Христу плоть свою со страстми распяша, / Коль красен вѣнец от рук Вышняго пріяша. / Христе Боже, и мою распни противную / Сію плоть, да не вижду грѣху повинную" [Максимович І. Царскій путь креста Господня. - Чернігів, 1709. - Арк. 125 (зв.)]. Цей мотив знаходимо також у творах Кирила Ставровецького [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 51, 201 (зв.)], Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyj М. 0Qf|vo<;, to iest Lament iedyney s. Powszechney Apostolskiey Wschodniey Cerkwie z obiasnieniem dogmat wiary. - Wilno, 1610. - K. 18 (v.)], Петра Могили [див.: Могила П. Крест Христа Спасителя и кождого человѣка // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 275, 284; Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 934], Лазаря Барановича [див.: БарановичЛ. Трубы словес проповѣдных. - Київ, 1674. - Арк. 117 (зв.)], Антонія Радивиловського [див.: Ради-виловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 460^60 (зв.)], Дмитра Туптала [див.: Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1689. - Арк. 80 (зв.)], Паїсія Величковського [див.: Величковський П. Листи // Житие и писания молдавского старца Паисия Величковского. -Москва, 1892. - С. 224, 240], Івана Леванди [див.: ЛевандаІ. Слова и рѣчи. - Санкт-Петербург, 1821. - Ч. 1. - С. 150-151] та інших авторів.
43 "Новим (другим) Адамом" називають Христа. Див., наприклад, у книзі «Алфа і Омега»: "...Новый Адам Христос есть..." [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788.- Арк. 610 (зв.); пор.: Сакович К. Трактат про душу// Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок
XVII ст. - Київ, 1988. - С. 482; Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685. - Арк. 17; Туптало Д. Поученіє о четвероконечном креств // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 3. - С. 469].
44 Алюзія на епізод відвідин св. ап. Павлом афінського ареопагу (див.: Дії св. апостолів 17: 21). Цей епізод старі українські письменники часом використовували для змалювання марнотного способу життя. Наприклад, Стефан Яворський у своєму полемічному трактаті «Камень вѣры» писав: "Тако древле в Аѳинѣх нѣцыи от епікур Павлу святому Воскресеніє Христово благовѣствующему ругахуся... И якоже оніи аѳинейстіи епікуры ни во чтоже упражняхуся, развѣ глаголати что, или слышати новоє, тако и вам, подражателєм тВх, вся новая угодна бьіваєт" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. -С. 111].
45 Парафраза Книги пророка Захарії 2: 6. Пор.: W, ш, важите СЗ уеши с^верньїА.
46 Послання св. ап. Павла до ефесян 5:14.
47 Книга пророка Ісаї 25: 10.
48 Цей рядок нагадує церковні піснеспіви. Пор.: "Обыйде нас послѣдняя бездна, нВсть избавляяй" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. -С. 882].
49 У бароковій картині світу страх відіграє дуже важливу роль. На ту пору навіть єство людини часом окреслювали як "просякнуте страхом твориво". Пор.: "твар, смрада и ужаса исполненна" [Максимович І. Молитва Отче наш. - Чернігів, 1709. - Арк. 8 (зв.)-9].
50 Стародавні греки вважали оленя посвяченим Аполлонові та улюбленою твариною Геркулеса. У християнській традиції олень став символом Христа й праведної душі [див.: СумцовН. Культурные переживания. Олень в произведениях народной словесности и искусства // Киевская старина. - 1889. - Т. XXIV. - Янв. - С. 68-70], а також людини, яка розмірковує над Святим Письмом (див.: Августин. Сповідь, 11. II. 3). Олень - один із найулюбленіших образів Сковороди. Навіть свої листи він запечатував печаткою, на якій був зображений олень. Поет протиставляв його павичеві - яскраво бароковому уособленню "марного світу" - та верблюдові. Образ душі-оленя походить із Книги Псалмів: "Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя" (Книга Псалмів 41 (42): 2). Так само старим є й уявлення про те, що олень пожирає змій (див., наприклад: Пліній Старший. Природознавча історія, IX, 53, 115). Обидва ці мотиви поєднувались у середньовічних бестіаріях, які були здавна відомі в Україні [див., наприклад: Слово и сказание о зверях и птицах // Памятники литературы Древней Руси. XIII век. - Москва, 1981. - С. 477]. Образ оленя був поширений також у ренесансно-бароковій емблематичній літературі. Популярність цього образу за часів Сковороди засвідчує й те, що він став об'єктом пародіювання. Наприклад, у пародії 1779 р. на дяків-"пиворізів" сказано таке: "О елене быстротекущіе на источники трубнія! О онагри в жажду пянства своего неутолимія!" [ПетровН.И. Правило увѣгцателное піяницам...// Україна. -1907. - Т. І. - Март. - С. 385].
51 Див.: Євангелія від св. Луки 23: 33-34; Євангелія від св. Івана 19: 18. Пор.: "Сый врач, Христе, исцѣли страсти сердца моєго" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. -Арк. 17(зв.)]; "...на врача Господа начах уповати" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 184]; "...Христос єст лѣкарь добрый и хитрый, што без ніякых лѣкув и зѣля, коли єму єст воля, может исцѣляти" [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. - Ньиредьхаза, 2006. - С. 58].
52 Ідеться про Івана Богослова (пом. між 98-117 pp.) - апостола з 12-и, євангеліста, улюбленого учня Христа, автора Євангелії, трьох послань та пророцької книги «Апокаліпсис».
53 Книга Псалмів 142 (143): 10.
54 День Святої Тройці, кондак по 6-ій пісні, глас 8-ий. Пор.: "Егда снизшед языки слія".
55 Переробка ірмосу 7-ої пісні канону утрені П'ятдесятниці. Насправді ці слова звучать так: "Согласная возшумѣ органская пѣснь, почитати златосотворенный бездушный истукан". Тим часом Сковорода двічі (в діалогах «Разглагол о древнем
