Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
56 За часів Сковороди циркуль символізував справедливість та передбачливість. Наприклад, у збірці «Емвлемы и сѵмволы избранные» («Symbola et emblemata»), з якої Сковорода скопіював цілу низку малюнків, циркуль потрактовано так: "Цыркул - знак справедливости, предусмотрѣнія, прозорливосте" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. LV; пор.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 2. - P. 167-168].
57 Старі латинські приказки: "Quot capita, tot mentes" чи "Quot homines, tot scientiae" [див.: Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 301] (їхні українські відповідники: "Кожда голова свій розум має" [Франко, № 6272]; "Скільки голів, стільки й умів" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Баїмут. - Київ, 1963. - С. 319]), - привертали пильну увагу філософів і богословів XVII-XVIII ст. Наприклад,
Феофан Прокопович у своєму курсі натурфілософії, читаному студентам Києво-Мо-гилянської академії, говорячи про винятковість людини в ланцюгові творива, зазначав таке: "Людина... не обділена нічим, бо, як пише Горацій (Розмови, кн. І, сатира 1): 'Скільки тисяч голів, стільки існує й професій' та Персій у сатирі 5: Тисяча видів людей і речей, навик же -різноманітний, кожен бажає для себе свого й не єдиним бажанням живеться'" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 185-186; пор.: КониськийГ. Моральна філософія, або Етика// КониськийГ. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 408]. Мотив "людських разнопутій" мав значне поширення і в тогочасній українській поезії. Варто пригадати хоча б вірші Лазаря Барановича ("Ieden to, drugi со innego umie, / Nie wszystko w iednym zlozono rozumie" [BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 114]) або Івана Максимовича ("Тысягц людских лиц разно всѣх упражненіє, / Кождо своих игцет, всѣх разно хотеніє" [Максимович I. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 86]). Зрештою, тема простоти істини та складності (розмаїтості) заблудів у європейській традиції належить до числа "вічних". "Адже злагода з природою - це порядок та визначеність, бо й сама природа є порядком і впорядкованістю. Тим часом невпорядкованість, - наче той пісок, про який казав Піндар, 'перевершує числення', отже, відступи від природи не мають ні межі, ні числа; виказати істину про предмет можна тільки одним способом, а збрехати про той самий предмет можна як завгодно. Ритми в гармонії пов'язані певною закономірністю, а недоладності, яких припускається людина в грі на лірі, в пісні, в танці, не надаються до жодного обрахунку" (Плутарх. Застільні бесіди. Кн. 8. IX, 732е) [Плутарх. Застольные беседы. - Ленинград, 1990. - С. 157]. "Ніщо матеріальне й тілесне, - писав також Оріген (Про молитву, 22), - не має в собі єдності й простоти: матеріальні й тілесні предмети, за допомогою яких ми засвоюємо єдність та простоту, насправді є роздрібленими, роз'єднаними й розділеними на багато частин, які не мають між собою жодної єдності. Простим і нескладним є тільки все добре, тим часом зло - многолике; проста й нескладна істина, многолика тільки брехня..." [О молитве и Увещание к мученичеству. Творения учителя Церкви Оригена / Пер. с примеч.
Н. Корсунского. Изд. 2-е. - Санкт-Петербург, 1897. - С. 73].
58 Натяк на дуже популярну фольклорну оповідку: "Стрижено! - Кошено!" [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. - Ленинград, 1979. - С. 289 (1365В)], -яка навіть правила за сюжет лубочних малюнків. Наприклад, Євген Гребінка у своїх «Полтавских вечерах» описує одну картину, на якій була "представлена река светло-голубого цвета, за рекой виден сенный покос на зеленом луїу; на берегу реки, на первом плане, стоит казак, оборотясь к реке. Он отчаянно раскрыл свой усатый рот, из которого вылетают слова: 'Скошено!' По волнам реки, как рыбки, плавают слова: 'Стрижено! Стрижено!' И между ними из глубины воды торчит кисть чьей-то руки с пальцами, сложенными вроде ножниц. Под картиною написана целая легенда в стихах, обьясняюгцих картину" [ГребенкаЕ. Полтавские вечера// ГребінкаЄ. Твори: УЗт. - Київ, 1981. - Т. 3. -С. 365]. Тим часом Матвій Номис подав про цей сюжет таку довідку: "У Чернігові сливуть, що ніби це у р. Стрижані було і що ніби од того і мення її пішло" [Номис, № 2656; тут і далі зібрані Матвієм Номисом приказки та прислів'я цитуємо за виданням: Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. В. Марковича та інших / Уклав М. Номис. -Київ, 1993, - зазначаючи в дужках тільки їхній порядковий номер].
59 Пор.: "Треба, як п'ятого колеса"; "Приходиться, як п'яте колесо до воза" [Номис, № 9811]; "То міні п'яте колесо в возі"; "Потрібний, як п'яте колесо в возі" [Франко, № 15230, 21082]; "Пятое колесо в телеге" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. -Москва, 1957. - С. 455, 634].
бо у четвертому томі рукописного зібрання Михайла Ковалинського збереглася чернетка-автограф цієї пісні:
Всякому Городу нрав и права,
Всяка имѣет свой ум голова,
Всякому сердцу своя ест любов,
Всякому горлу свой вкус есть каков,
А мнв одна толкш в свѣтВ Дума,
А мнв одно толкш не йдет с ума...
Тот не престаннш стягает грунта,
Сей со всВх націй заводит скота,
<Ты перестроюеш в> Домы строиш на новій МанВр,
Он все в процентах, пожалуй, повѣр.
А мнв... etc.
<Сват>Петр для чинов угли панскїи трет,
Федка-купец при аршинв все лжет, <А мнв... >
Крутит на свой тон приказнїй права,
С диспут студенту трегцит голова.
А мнв... etc.
Тот на картинах малюет собак,
Твх шумит дом wt гостей, как кабак,
Сих безпокоит Венерін Амур,
Всякому Голову мучит свой дур.
<А мнв... etc.>
А мнв одна толькш в свѣтВ дума,
Как бы умерти мнв не без ума.
Смерте страшна! Замашная косо!
Ты не щадиш <и царских> ничїих волосов,
Ты не глядиш, гдв Мужик, а гдв цар,
Всв ѣси так, как весною пожар.
Кто на ея плюет острую сталь?
Тот, в ково совѣсть, как чистой Хрусталь.
Побіч основного тексту тут є ще й такі рядки:
Тот панигірік сплѣтает со лжей,
Лѣкар в подряд
