Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
то всьо ты подл и гол.

*

Брось пожалуй думать мнѣ! сколько жителей в лунѣ156?

Брось коперниковски сферы67!

Глянь в сердечныя пещеры157.

В душѣ твоей глагол. Вот будеш с ним вегіол!

*

Бог есть лутчій Астроном. Он найлутчій Економ158. Мать, Блаженная натура®,

Не творит ничтоже здура.

Нужнѣйшее тебѣ найдеш то сам в себѣ.

*

Глянь пожалуй внутрь тебе! сыгцеш друга внутрь себе. Сыгцеш там вторую волю,

Сыгцеш в злой - блаженну долю.

В тюрмѣ твоей там свѣт, в грязи твоей там цвѣт.

*

Правду Августин159 пѣвал: ада нѣт и не бывалг.

Воля - ад, твоя проклята,

Воля наша - пегць нам ада160.

Зарѣж ту волю, друг, то ада нѣт, ни мук161.

*

Воля! о несытый Ад! Всѣ тебѣ ядь, всѣм ты яд.

День, ногц челюсгьми зѣваешь,

Всѣх без взгляда поглогцаешь.

Убій ту душу, брат! так упраздниш весь ад.

*

Боже! о живый Глагол! кто есть без тебе весьол?

Ты един всѣм жизнь и радосгь,

Ты един всѣм рай и сладосгь!

Убій злу волю в нас! да твой владѣет ГЛАС.

*

Даждь пренужный дар нам сей. Славим тя, царя царей. Тя поет и вся Вселенна,

В сем Законѣ сотворенна.

Что нужносгь не трудна, что трудность не нужна162.

Конец.

Pro Memoria, или припоминаніе.

Самое сугцее Авгусгиново слово єсть de:

"Tolle Voluntatem propriam Et tolletur Infernus. Сирѣчь:

Истреби волю собственную,

И истребится Ад163.

Как в зернѣ ма[м]врійскій дуб164, так в горчичном его словѣ сокрылася вся высота Богословскія пирамиды и аки бездна жерлом своим пожерла весь Іордан Богомудрія165. Человѣческая воля и Божія суть два врата: Адова и небесная. Обрѣтшій средѣ моря своея воли Божію волю, обрѣте кифу, сирѣчь гавань оную: "На сем камнѣ утвержу всю Церковь мою"166. "Таится сіє им, яко небеса"167 и проч[ая]. "И земля (се оная обѣтованная! Зри, человѣче) посредѣ воды..."168 Агце кто преобразил волю во волю Божію, воспѣвая de: "Изсше сердце моє"169 и протч[ая], сему сам Бог єсть сердцем170. Воля, сердце, любовь, Бог, дух, рай, гавань, блаженство, вѣчность єсть тожде. Сей не обуревается, имея сердце оное: "Егоже волею вся управляются"171. Авіустиново слово дышет сим: "Раздерите сердца ваша"172. "Возмите иго моє на себе"173. "Умертвите уды ваша"174. "Не яже хогцете, ая творите"175. "Нѣсть наша противу крови и плоти"176. "Враги человѣку домашній его"177. "На аспіда и ваалїска насгупиши"178. "Той сотрет твою главу"179 и проч[ая].

П ьсі II, 29-я

В конец сей: "Повелѣ бурѣ"180 и протч[ая]. "Кто сей єсть, егоже вѣтры, море

послушают?"181

*

Чолнок мой бури вихр шатает,

Се в бездну! се выспрь вергает!

Ах нѣсть мнѣ днесь мира!

И нѣсть мнѣ навклира182.

Се мя море пожирает!

*

Гора до небес восходит,

Другая до бездн нисходит183.

Надежда мнѣ тает,

Душа игцезает.

Ждах, и се нѣсгь помогаяй!

О пристанище безбѣдно!

Тихо, сладко, безнавѣтно!

О Маріин Сыне!

Ты буди едине Кораблю моєму брегом.

*

Ты в кораблѣ моем спиши.

Восгани! Мой плач услыши184!

Ах! запрети морю.

Даждь помощь мнѣ скору.

Ах! восгани, моя славо!

*

Избави мя от напасти,

Смири душетлѣнны страсти.

Се дух мой терзают!

Жизнь огорчевают185.

Спаси мя, Петра186, молюся!

Конец.

Сложенна 1785 Года, сентемвр[іа] 17 дня, в селѣ Великом Бурлукѣ187.

Пвснь 30-я

Из сего древняго стиха:

Trjg coqolc, апоЛаѵг. Taxi» y«Q паѵта ут]ршжєі.

"Еѵ Ѳерод є£ єріфои, трахиѵ є0т]кє трауоѵ188. Сирѣчь:

Наслаждайся дней твоих, все бо вмалѣ сгарѣет.

В одно лѣто из козленка стал косматый цап.

*

Осѣнь нам проходит, а весна прошла,

Мать козленка родит, как весна пришла.

Едва лѣто запало, а козля цапом стало,

Цап бородатый189.

Ах отвержем печали190! Ах вѣк наш краткій, малый!

Будь сладкая жизнь.

*

Кто грусть во утробѣ носит завсегда,

Тот лежит во гробѣ, нежил никогда.

Ах утѣха и радосгь! О сердечная сладость!

Прямая ты жизнь.

Не красна долготою, но красна добротою191,

Как пѣснь, так и жизнь.

*

Жив Бог миросердый, я его люблю.

Он мнѣ камень твердый192, сладко грусгь терплю.

Он жив не умирая, живет же с ним живая Моя и душа.

А кому он не служит, пугцай тот бѣдный тужит,

Прямой сирота.

*

Хочеш ли жить в сласги? Не завидь нигдѣ.

Будь сыт з малой части, не убоися вездѣ.

Плюнь на гробныя прахи и на дѣтскія страхи:

Покой смерть, не вред193.

Так живал аоинейскій, так живал и еврейскій Епикур194 Хрисгос.

Конец.

Сложена во время открытія Харковскаго намѣсгничесгва195, когда я скитался в Монастырѣ Сѣннянском196.

Григорій Варсава Сковорода.

Поезії, що ввійшли до циклу «Сад божественных пѣсней», були створені впродовж 1753-1785 pp. Автограф циклу до нашого часу не зберігся. Щоправда, автографи окремих поезій є в листах Сковороди, писаних наприкінці 1750-х та впродовж 1760-х pp. Збереглося чотири списки «Саду...», найповніший з яких міститься в другому томі рукописного корпусу творів Сковороди, зібраного Михайлом Ковалинським (зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України). Окремі пісні «Саду...» виходили друком ще в першій половині XIX ст., зокрема у складі популярних на ту пору пісенників, на сторінках часописів «Телескоп», «Московский наблюдатель», альманаху «Утренняя звезда» тощо. Повний текст збірки вперше було надруковано у виданні: Сочинения в стихах и прозе Григория Саввича Сковороды. С его портретом и почерком его руки. - Санкт-Петербург: [Лысенков], MDCCCLXI (1861). - С. 268-287. Подаємо за списком відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 7, арк. 1/73-36/108).

1 Образ саду був дуже популярний в українській літературі XVII-XVIII ст. Досить пригадати хоч би назви творів Антонія Радивиловського («Огородок Марій Богородицы»), Симеона Полоцького («Вертоград многоцвѣтный»), Данила Домецького («Духовный вертоград»), Самійла Мокрієвича («Виноград»), Стефана Яворського («Виноград»), Митрофана Довгалевського («Hortus poeticus») та інших. У цьому ж таки ключі Сковорода теж називає свою поетичну збірку садом: «Сад божественных пѣсней». Окрім того, філософ називав "Божим садом" умиротворену людську душу, порівнював безконечні світи з "мільйонами садів", змальовував Біблію як чудесний сад, оточений непролазними чагарниками, тощо. Очевидно, працюючи над своїм циклом, Сковорода пам'ятав і про "сад Епікура", адже теми блаженства, смерті та інші відіграють тут ключову роль, вивершуючись у 30-ій пісні концептом "Епікур - Христос".

2

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: