Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

"И de рек, дуну и глагола им: Пріимите дух свят! имже отпусгите грѣхи, отпустятся им, и имже держите, держатся"1014.

Аѳ[анасіЙ]. Пускай же сему разговору будет имя:

КОЛЬЦО.

Цей твір Сковорода написав десь наприкінці 1773-го або на початку 1774 р. Автограф до нас не дійшов. Твір знаємо в одному-єдиному списку з першої чверті XIX ст., який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 11). Діалог був уперше надрукований (з купюрами й без закінчення) у Москві 1837 р. окремою книжечкою [див.: Сковорода Г. С. Дружескій разговор о душевном мирѣ. -Москва: Издание Московского попечительного комитета «Человеколюбивого обгцества», 1837. - 94 с.]. Подаємо за рукописом. Зважаючи на те, що переписувач посутньо змінив правопис Сковороди (скажімо, заступив літеру гь літерою е тощо), відтворюємо ті граматичні форми, які характерні для сковородинських автографів.

1 Цей супровідний лист-присвята адресований Володимирові Степановичу Тев'яшову -воронізькому поміщикові, сину Степана Івановича Тев'яшова, харківського (1734-1757 pp.) та острогозького (1757-1763 pp.) полковника [див.: Ніженець А., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам'ятні місця на Україні. - Київ, 1984. - С. 52-53; Гавриленко А. Над Тихою Сосною. На зарубіжній Слобожанщині // Березіль. - 2002. - № 7-8. - С. 151-154].

2 Сковорода має на думці діалоги «Кольцо» та «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

3 "Вічний двигун" (лат.).

4 Сковорода називає душу "вічним двигуном" з огляду на те, що вона, на відміну від тіла, повсякчас перебуває в русі. Думку про саморухомість душі Діоген Лаерцій (III, 67; VIII, 83) пов'язував з наукою Платона й Алкмеона [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 169, 356].

5 Цей образ походить з емблематики. Див., наприклад, 645-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Стрѣла, обращенная к сѣверной звѣздѣ» (підпис: "Прямо к цВли, или ко предмету. Recta ad metam" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. -С. 162-163].

6 Тобто Бога. Див. прим. 101 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

7 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 14. Пор.: й уемлк сніси вса дни животі твоегш.

8 Пор.: "Що посієш, те й пожнеш" [Франко, № 21024; Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 252]; "Что посеешь, то и пожнешь" [Пословицы русского народа. Сборник

В. Даля. - Москва, 1957. - С. 230]. В українській літературі ця приказка вживалася задовго до Сковороди, наприклад, у Статуті Львівської братської школи «Порядок школьний» 1586 p.: "єже бо сВєть человѣк, тоже и пожнеть" [Порядок школьний // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 38].

9 Можливо, Сковорода має на думці слова: не превХдеши въ вічное вре/ИА, сі/ИА В/ібе (Книга пророка Ісаї 14: 20).

10 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 6: 33. Пор.: Ифйте же прежде цртвЇА вжїа. Див. також: овлче йфйте цртвЇА вжїа (Євангелія від св. Луки 12: 31).

11 Євангелія від св. Луки 8: 39.

12 Євангелія від св. Луки 17: 21.

13 Парафраза Євангелії від св. Матвія 23: 26. Пор.: шчйсти прежде внХтреннее стк/іаницві. Див. також: Євангелія від св. Луки 11: 39.

14 Див. прим. 162 до циклу «Басни Харьковскія».

15 Євангелія від св. Луки 11: 28.

16 Тобто «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

17 Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

18 Пор.: "Боязливого сина мати не плаче" [Номис, № 9294]. Можливо, Сковорода травестує тут почутий колись від "персіянина" сюжет «Тисячі й однієї ночі», а власне, про третю подорож Синдбада-мореплавця, коли дракон пожер його товаришів.

19 Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 11: 6. Пор.: ве^совітіе/иъ же о^/іов/іакітса

ВЄ^^ііКОННЇИ.

20 Книга Притч Соломонових 6: 2.

21 Деякі оповідки про єдинорога наголошують на тому, що ця тварина покладається тільки на власні сили (наприклад, під час потопу він не захотів іти до Ноєвого ковчега), а вмістилищем його надзвичайної сили є ріг [див.: Войтович В. Українська міфологія. -Київ, 2002. - С. 536].

22 Очевидно, Сковорода має на думці слова: йкш вез^конновліш въ пХте^ъ свой^ъ, уаБыша гда вгл стлго своего (Книга пророка Єремії 3: 21).

23 Фраза во вре/ИА оно дуже часто зринає в Біблії, уперше - у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 1: 9. Крім того, нею розпочинаються євангельські читання в «Молитвослові».

24 Див. прим. 55 до циклу «Басни Харьковскія».

25 Солон (гр. ЕдЛаіѵ) - афінський поет, законодавець і філософ кінця VII - початку VI ст. до н. е., архонт у 594-му та 595 рр., один із "семи мудреців". У старій Україні його науку пов'язували найперше з гаслом "Пізнай себе". Див. прим. 16 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

26 Див. прим. 21 до циклу «Басни Харьковскія».

27 Див. прим. 184 до діалогу «Бесѣда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».

28 Див. прим. 159 до циклу «Басни Харьковскія».

29 Сковорода іронізує, бо зазвичай "высокопарными орлами" називали видатних богословів, наприклад, Діонісія Ареопагітського [див.: Транкеіліон-Стаероеецъкий К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 24 (друга пагін.)].

30 Ідеться про Зевса (гр. Zevc,, род. Люд).

31 Сковорода шкилює тут із характерного для доби Просвітництва нігілістичного ставлення до старовини, зокрема з просвітницького лібералізму в питаннях релігії, який набув на ту пору значного поширення. Навіть в українських духовних навчальних закладах десь від початку 1760-х pp. твори Вольтера й Руссо правили за стилістичні посібники з французької мови. Однак їхній релігійний лібералізм зазнавав рішучої критики. Досить пригадати