Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

1 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України). Межі військової частини можуть і не позначатися огорожею, але завжди ви­значаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі). При цьому межі території військової частини і межі військового гарнізону, як пра­вило, не збігаються. Територією військової частини є і територія військового корабля.

Гарнізон (франц. Garnison — озброювати, постачати) має два значення: 1) військові частини, установи, військові навчальні заклади, розташовані в на­селеному пункті, фортеці, укріпленні або укріпленому районі; 2) військовий підрозділ, що перебуває в оборонній споруді (наприклад, гарнізон фортеці).

2. За змістом коментованої статті, до військових частин належать військові частини, штаби, організації, установи та військово-навчальні заклади Зброй­них Сил України, а також військові частини Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, внутрішніх військ МВС України, військ ци­вільної оборони Міністерства надзвичайних ситуацій України та інших війсь­кових формувань, утворених відповідно до законів України.

3. Військові звання присвоюються особам, які проходять службу у Зброй­них Силах України, Державній прикордонній службі, Службі безпеки Украї­ни та інших військових формуваннях, а також військовозобов’язаним. Війсь­кові звання поділяються на армійські та корабельні, а також на звання рядового складу, сержантського і старшинського складу, складу прапорщиків і мічма­нів, молодшого офіцерського складу, старшого офіцерського складу і вищого офіцерського складу.

Спеціальними є звання, що присвоюються, зокрема, працівникам міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, митної служби тощо.

Ранги встановлюються для державних службовців, дипломатів і т. д.

Класні чини присвоюються працівникам прокуратури, а кваліфікаційні кла­си — для суддів, лікарів—судово-психіатричних експертів, судових експертів.

Згідно з чинним законодавством (ст. 54 КК), засуджені, які мають почесні та вчені звання, державні нагороди та наукові ступені, судом не можуть бути їх позбавлені.

4. Для тримання військовослужбовців, які засуджені до покарання у виді арешту (ч. 2 ст. 60 КК), у військових гарнізонах обладнуються спеціальні при­міщення — гауптвахти (додаток № 12 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України). Безпосередньо гауптвахта входить як структурний підрозділ до складу гарнізону і підпорядковується тільки начальнику гарні­зону. У той час, органом виконання зазначеного покарання виступає тільки гауптвахта.

5. Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у Зброй­них Силах та інших військових формуваннях України.

6. Військові частини здійснюють також контроль за поведінкою засудже­них військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуван­ням (статті 75—79 КК).

Контроль — це перевірка діяльності когось, чогось; установа, організація, яка перевіряє діяльність когось, чогось; люди, які здійснюють перевірку, — конт­ролери.

7. Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більш як два роки або інше, більш м’яке покарання.

Стаття 15. Арештні доми

1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.

2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

1. Арештні доми — це один з видів установ виконання покарань закрито­го типу, в яких відбувають покарання засуджені до арешту (ст. 60 КК) і які є структурним підрозділом ДКВС України.

Відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства України та відомчих нормативно-правових актів Центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, порядок організації роботи арештних домів та їх ліквідації визначається ДДУПВП. Зокрема, як зазначено в п. 7 ПВР УВП, арештні доми будуються за типовими проектами.

2. Особливості тримання засуджених до арешту визначені в розділі III ПВР УВП (пункти 18—22) та в інших нормативно-правових актах Централь­ного органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

3. Арештні доми користуються правами юридичних осіб (ст. 80 ЦК) і ма­ють печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуван­ням (п. 6 ПВР УВП).

4. Покарання у виді арешту полягає у триманні засудженого в умовах ізо­ляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців (ч. 1 ст. 60 КК).

Стаття 16. Виправні центри

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засу­джених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України.

1. Виправні центри (далі — ВЦ) належать до кримінально-виконавчих установ відкритого типу (ч. 3 ст. 11 КВК) та входять до системи органів і уста­нов виконання покарання ДКВС України.

Зазначені установи є юридичними особами (ст. 80 ЦК України), мають гер­бову печатку і штамп (п. 6 ПВР УВП).

2. Правову основу діяльності ВЦ складають Конституція України (стат­ті 19, 63), КВК України, закони України, міжнародні договори, згоду на які дала Верховна Рада України (ст. 9 Конституції України) та інші нормативно-пра­вові акти, що складають зміст терміна «законодавство України».

Особливості виконання покарання у ВЦ, крім цього, визначені у ПВР УВП (п. 9) та в Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі.

3. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи у криміналь­но-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засуджених до праці, терміном від одного до п’яти років (ст. 61 КК).

4. Поняття злочинів невеликої та середньої тяжкості дане в ст. 12 КК України.

5. До основних завдань виправних