Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

кримінальному судочинстві, приймається тим ор­ганом дізнання, слідчим, прокурором або судом, у провадженні яких знахо­дяться кримінальні справи про злочини, у розслідуванні чи судовому розгля­ді яких брали або беруть участь зазначені особи. Вони, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи, яка відбуває покарання, зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більш як три доби, а у невід­кладних випадках — негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання адміністрації установи виконання покарань, яка є обов’язковою для виконання.

Якщо стосовно засудженого прийнято рішення про застосування заходів щодо забезпечення його безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, адміністрація установи виконання покарань з урахуванням вимог режи­му тримання негайно переводить такого засудженого у безпечне місце та вжи­ває інших заходів щодо усунення небезпеки: а) визначає персональне спальне місце, відділення чи структурну дільницю для відбування покарання; б) змі­нює його робоче місце; в) переводить на ізольоване тримання; г) вирішує пи­тання про переведення до іншої установи.

5. Якщо заяву або повідомлення про загрозу життю і здоров’ю засуджено­го отримано працівником установи виконання покарань, то він негайно допо­відає про це начальнику установи або особі, яка виконує його обов’язки, а у разі їх відсутності — черговому помічнику начальника установи. Отримавши таку інформацію, зазначені посадові особи вживають заходи щодо ізоляції за­судженого, життю і здоров’ю якого загрожує небезпека, та негайно доручають відповідним працівникам служб нагляду і безпеки чи оперативної роботи у строк не більш як три доби здійснити перевірку заяви чи повідомлення. При цьому з’ясовуються джерела загрози та складаються списки конкретних осіб, від яких вона може походити. У разі наявності в заяві чи повідомленні про за­грозу безпеці особи відомостей про злочин, у порядку, визначеному криміналь­но-процесуальним законодавством, приймається рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.

Якщо у ході перевірки буде встановлено, що життю і здоров’ю засудже­ного, який бере участь у кримінальному судочинстві, загрожує небезпека, але рішення про вжиття заходів щодо забезпечення його безпеки органом дізнан­ня, слідчим, прокурором або судом, у провадженні яких знаходиться чи зна­ходилась кримінальна справа, не приймалось, начальник установи виконання покарань звертається з клопотанням до них щодо прийняття такого рішення. При отриманні інформації про загрозу житлу чи майну особи, яка має пра­во на забезпечення безпеки, начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки, інформуються відповідні територіальні органи внутрішніх справ.

6. Засудженого, стосовно якого прийнято рішення про застосування за­ходів щодо забезпечення його безпеки, за його заявою з проханням про забез­печення особистої безпеки та необхідність захисту від розправи з боку інших засуджених, згідно з вимогами п. 89 ПВР УВП, за мотивованою постановою начальника установи дозволяється тримати в окремій камері приміщень ка­мерного типу, дисциплінарного ізолятора, карцері або одиночній камері на за­гальних підставах до закінчення перевірки заяви чи повідомлення, усунення небезпеки, остаточного розв’язання конфлікту або отримання наряду на пере­ведення до іншої установи, але не більш як 30 діб. Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами та зобов’язані ви­конувати обов’язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством та іншими нормативно-правовими актами ДДУПВП.

У разі неможливості забезпечення адміністрацією установи безпеки засу­дженого, який бере або брав участь у кримінальному судочинстві, у встанов­леному порядку вирішується питання про переведення його до іншої устано­ви. Для цього до Державного департаменту України з питань виконання по­карань для отримання персонального наряду для переведення надсилається мотивований висновок, затверджений начальником територіального органу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань або особою, яка виконує його обов’язки. До висновку додаються матеріали, зі­брані в ході перевірки обставин, що загрожують життю і здоров’ю засудже­ного. Визначення установи для подальшого відбування покарання особами, взятими під захист, здійснюється управліннями організації оперативної робо­ти, охорони, нагляду і безпеки, з керівництва діяльністю слідчих ізоляторів за участю управління по контролю за виконанням судових рішень Державно­го департаменту України з питань виконання покарань. При переведенні за­судженого, стосовно якого застосовані оперативні заходи для забезпечення його безпеки, до іншої установи його первинні документи надсилаються через фельд’єгерську службу особисто начальнику установи за місцем дальшого від­бування покарання та зберігаються виключно у нього.

7. Про вжиті заходи безпеки та результати проведеної роботи органом чи установою виконання покарань інформується відповідний орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд, які ініціювали здійснення таких заходів. Засуджені, стосовно яких здійснюються заходи щодо забезпечення їх безпеки, мають пра­во на подання письмових заяв щодо скасування здійснюваних заходів.

У разі неможливості захисту особи, яка бере чи брала участь у криміналь­ному судочинстві, у межах Державної кримінально-виконавчої служби Украї­ни начальником органу чи установи виконання покарань надсилається клопо­тання до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, у провадженні яких перебуває чи перебувала кримінальна справа, про вирішення питання щодо здійснення відповідних оперативних заходів для забезпечення безпеки осіб, узятих під захист.

У разі відмови особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, від за­хисту, заходи щодо забезпечення безпеки не проводяться, але якщо в адміні­страції установи виконання покарань є відомості про наявність реальної загро­зи та настання непередбачуваних наслідків, відповідне клопотання про засто­сування заходів щодо забезпечення безпеки цієї особи надсилається до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, у провадженні яких перебуває чи пе­ребувала кримінальна справа.

У разі усунення загрози життю і здоров’ю особи, стосовно якої вживалися заходи щодо забезпечення її особистої безпеки, або отримання її письмової відмови від захисту начальником установи надсилається відповідне клопотання про скасування таких заходів до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, які приймали рішення щодо захисту.

Несвоєчасне вжиття або невжиття персоналом органів і установ виконання покарань достатніх заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголо­шення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відпові­дальність згідно із законодавством.

Контроль за забезпеченням безпеки осіб, які беруть чи брали участь у кри­мінальному судочинстві, здійснюється Державним департаментом України з