Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

3. Структурно ДВС України складається з:

— Департаменту державної виконавчої служби;

— Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя;

— Державної виконавчої служби у районах, містах, містах (містах облас­ного значення), районах у містах.

Державна виконавча служба України та її територіальні органи є органом державної виконавчої влади, який функціонує у складі Міністерства юстиції (далі — Мін’юст) України та його територіальних формувань.

4. Виконання рішень, перелік яких встановлено у даній статті, покладаєть­ся на державних виконавців, які є представниками державної влади й діють у порядку, передбаченому законом.

5. За наявності обставин, що ускладнюють виконання зведеного виконав­чого провадження, при органах ДВС України можуть утворюватися виконав­чі групи в порядку, встановленому Мін’юстом України, до складу яких вклю­чаються державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

6. Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють структурні підрозділи Департаменту державної виконавчої служби та управлінь (відді­лів) юстиції адміністративно-територіальних одиниць.

7. Порядок виконання кримінальних покарань у виді штрафу (ст. 53 КК) та конфіскації майна (ст. 59 КК) визначений у розділі II цього Кодексу (відпо­відно статті 26—28 та статті 48—49).

1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлен­ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадсь­ких робіт, виправних робіт.

2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільне­них від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність та дні про­ведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

1. Кримінально-виконавча інспекція (далі — КВІ) — це один з органів дер­жавної виконавчої влади, на який, відповідно до чинного законодавства Украї­ни, покладено діяльність з виконання кримінальних покарань у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК), громадських (ст. 56 КК) і виправних (ст. 57 КК) робіт. Крім цього, №I здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75—79 КК), а також звільнених від відбування пока­рання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК).

Порядок зазначених видів звільнення засуджених від відбування покарання встановлений статтями 4071, 4081, 4082, 4083 КПК України.

2. Діяльність — це праця, дії людей у якій-небудь галузі, робота, функціо­нування якоїсь організації, установи тощо.

Кримінально-виконавча інспекція створюється та функціонує у складі ДКВС. До її складу входять: 1) управління №I ДДУПВП (як центральний під­розділ Центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань); 2) відділи (відділення, групи) КВІ управлінь (відділів) ДДУПВП в областях, містах Києві та Севастополі; 3) міські, міжрайонні та районні відділи (відді­лення) КВГ

Положення про КВІ розробляється та затверджується Центральним орга­ном виконавчої влади з питань виконання покарань. Чисельність персоналу КВІ визначається та встановлюється ДДУПВП згідно з чинним законодавством України, але не більше 5% кількості осіб, які перебувають на обліку криміна­льно-виконавчих інспекцій. Зокрема, за офіційними даними, станом на 1 січ­ня 2007 р. в Україні функціонувало 703 підрозділи КВІ зі штатною чисельніс­тю персоналу 2232 працівника. На обліку цих органів виконання покарань пе­ребувало 160078 засуджених, з яких 8 тисяч — неповнолітні особи. Середнє навантаження на одного працівника КВІ становило понад 70 засуджених.

3. Згідно з чинним законодавством України та судовою практикою, що скла­лася з цих питань, суди не вправі встановлювати у своїх рішеннях періодич­ність і дати проведення реєстрації засуджених в органах виконання покарань, оскільки вирішення зазначеного завдання віднесено до виключної компетен­ції КВК.

Виходячи з даних про особу засудженого, тяжкості вчиненого злочину, ставлення до виконання обов’язків засудженого (статті 9, 41 КВК, ст. 76 КК та ін.) та інших обставин і керуючись принципом диференціації та індивідуа­лізації виконання покарань, періодичність і дні проведення реєстрації КВІ вста­новлює відносно кожного засудженого індивідуально.

4. Окрім вищезазначених функцій на КВІ Центральним органом виконав­чої влади з питань виконання покарань можуть бути покладені й інші завдан­ня, а саме: забезпечення оперативно-розшукового і дактилоскопічного обліку осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, розшук за­суджених, які ухиляються від відбування покарання, тощо.

5. Кримінально-виконавчі інспекції та їх структурні підрозділи на місцях мають статус юридичних осіб (глава 7 ЦК України — статті 80—112), гербову печатку та штамп, тобто в повному обсязі володіють цивільною правоздатністю і дієздатністю й можуть бути позивачами та відповідачами у суді.

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звіль­нених від відбування покарання з випробуванням.

1. До органів виконання покарань у виді позбавлення військового, спеціаль­ного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) та службового обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) належать військові частини.

Військова частина являє собою структурну частину гарнізону, яка розта­шована постійно або тимчасово в населеному пункті (пунктах) чи поза ним (ними) (ст.