Новітні міфи та фальшивки про походження українців - Наталія Миколаївна Яковенко
На чому ж базується такий революційний перегляд доісторії слов’янства? Звичайно ж на трьох китах: 1) праці не зовсім адекватного шумеролога А. Кіфішина; 2) інформація з “Велесо-вої книги”, яка вважається науковцями фальсифікатом; 3) власні фантазії-видіння народного академіка. Зрозуміло,що професійна наука тут відпочиває, позаяк затаврована самим же Ю. Шиловим як “офіційна”. Коментувати припущення щодо парування араттів з аріями, від якого й пішли слов’яни/оріяни надто важко. Нагадаю, що арії покинули прабатьківщину, де б вона не знаходилася, та вийшли на арену історії близько 1500 р. до н. е. на Передньому Сході, а мову слов’ян історики фіксують після 700 р. н. е. в Цент-рально-Східній Європі. Тому для переконливого поєднання названих етносів у часі ми просто не маємо ніяких фактів. По суті проповіді Ю. Шилова є типовою локшиною на вуха так званої "элиты славянских народов” (Шилов, 2006, с. 290). Яка в нас сьогодні “еліта” - загальновідомо.
Втім, займатися будь-яким аналізом зальотів Ю. Шилова -справа марудна й марна, позаяк той живе у світі недоведених аксіом. Зрозумілішим він є у своїх політичних уподобаннях. Ось, наприклад, віхи “погибелі слов’янству”, виведені ним: 867,988, 1905, 1917, 1991, 2004 роки (Шилов, 2006, С. 285). Торкаючись останніх віх, бачиш, за логікою теоретика, що коли в Кремлі виникають проблеми, то це вже й погибель слов’янству загалом. Правда, невідомо, якому слов’янству? Міф щодо слов’янської цивілізації, нав’язуваний Ю. Шиловим (Шилов, 2004) не більше ніж фантом. Не було такої ніколи. Бог дасть і не буде. Адже слов’яни належали й належать до різних цивілізацій (католицької, православної, мусульманської). Сталося так, що за підсумками Другої світової війни Кремлю вдалося поневолити практично весь слов’янський світ, силоміць загнати його до соціалістичного хліва. У 1991 р. цей хлів остаточно розвалився, після чого почався прогресивний та динамічний процес відродження слов’янських державностей, що завершився 2006 року відновленням незалежності Чорногорії. Кому з слов’ян від того стало гірше? Проблеми є виключно у тих, хто досі ще не визначився з європейським вибором. Нормальні ж слов’яни вже долучилися до “золотого мільярду” успішної західної цивілізації. Ось і нам не запізнитися б, долаючи брудну хвилю псевдослов’янської контрпропаганди з арійським присмаком ксенофобії, пропоновану Ю. Шиловим та його наставниками з МАУПу.
А тепер про ризики. Істеричне нацьковування “життєдайних українців” на “сіоністів” з боку ініціативних міфотворців запрограмоване не лише на ускладнення наших відносин з державою Ізраїль. Помічено, що кожна антисемітська акція після Другої світової війни спрямовувалася, головним чином, проти США - держави, що є нині чи не єдиним гарантом нашої безпеки.
Саме на ефект послаблення американського бажання захищати Україну і спрямовані нині, на мій погляд, зусилля демонстративних антисемітів. Відомо, що хвилі світового тероризму, піднятій на початку 70-х років минулого століття, передувала системна антисемітська пропаганда серед арабів Палестини. Проект було розроблено аналітиками з КДБ СРСР, а рух кривавої хвилі, що стала самодостатньою, не вдається зупинити й сьогодні. Не виключено, що декому кортить застосувати палестинські рецепти щодо нашої держави, з відповідними наслідками. Тут ризики можуть швидко трансформуватися в пряму загрозу нашій державності. Слід чітко усвідомити, якщо антисемітські акції спрямовуються проти США - гаранта нашої безпеки, то вони направлені й проти України, принаймні ті з них, що мають місце е межах кордонів нашої держави. Патріотизм і антисемітизм є речі несумісні.
В Чому саме трипільська культура стала відправною точкою для створення етноміфології?
Питання непросте й таке, що має низку відповідей. По-перше, ця культура, створена мігрантами, що прийшли з теренів Молдови, вражаюче яскрава, просто красива в своїх матеріальних виявах. Поселення-гіганти, домобудівництво, керамічні печі та чудовий посуд високої якості, вервечка жіночих образів трипільської дрібної пластики, таємничі знаки й зовсім незрозумілі звичаї магнетично притягують до Трипілля науковців, митців і просто закоханих у давнє минуле своєї землі людей. По-друге, вона запаморочливо давня (V-IV тис. до Христа, 7 тис. років від сьогодення - часи Адама), Ось вам і привід до балачок про “зародок світової цивілізації”. По-третє, Трипілля було розкручене в колах заокеанської української повоєнної еміграції, завдяки літературним творам Докії Гуменної, присвяченим Трипіллю. Письменниця брала участь в розкопках Т. Пассек напередодні Другої світової війни. Тому її книжки з трипільської тематики по-жіночому емоційні та позначені ефектом присутності. Фундатор неопоганської РУНВіри Лев Силенно відчув магнетичний вплив цієї культури, прилаштувавши Трипілля наріжним каменем до своєї еклектичної релігійної конструкції, а далі прямо ототожнивши давніх українців з трипільцями. Таким чином, Трипілля перетворилося з археологічної абстракції в символ віри, принаймні для рунвірян.
Від 1993 р. їхня конгрегація стала офіційно зареєстрованою в Україні, маючи дещицю прихильників у середовищі інтелігенції.
Отже, Трипілля, на хвилі відновленої незалежності, було ідеологічно використане як прийнятний будівельний матеріал для підвалин Великого українського міфу.
LIKHEZЙЕЕТКЙ
Наведений вище перелік причин позанаукової експлуатації Трипілля не є вичерпним і може бути розширений колегами. Зазначу лише, що чи не в кожній країні є своє Трипілля, тобто, Велика археологічна культура - об’єкт поклоніння та міфологіза-ції. У Польщі це, наприклад, лужицька культура, в Грузії культура Тріалеті, а в Росії, схоже, синташтинська. Тому українську міфотворчість слід розглядати не як ізольоване явище, а в системі тенденцій світової міфотворчості та неопоганства.
В Яким є ставлення наукової спільноти до мІфологізацгі історії України?
За всю наукову спільноту свідчити не стану, а ось археологічна її частина ставиться до міфотворчості негативно. Тому що археологія України надто багата, щоб випинати з її системи якусь одну археологічну культуру. Вже виділено сотні археологічних культур на теренах України. Кожна з них є неповторною. В межах самого Трипілля нині позначено до десятка окремих культур і типів пам’яток. І не всякий ентузіаст пояснить, чим же відрізняється західно трипільська культура від східн ©трипільської. Тому поняття “трипільська культура” сприймається сьогодні у фаховому середовищі як певний анахронізм чи прояв археологічного жаргону. Коректніше вживати термін культурно-історична спільнота Кукутень-Трипілля.
Пройшло вже 12 років відтоді як видано статтю “Міфотворчість шкодить Україні” (Отрощенко,“Вечір ній Київ"К.: 12.07.1995). За цей час міфотворці зробили чимало для дискредитації науки та по пуля риз а ції к в аз і науки. То му те
