Українські традиції - Автор невідомий

Самійло, гетьман запорозький, Словами промовляє: «Ай, Ляше Бутурлаче, брате старесенький! Колись і ти був у такій неволі, Як ми тепера, Добро нам вчини, Хоч нас, старшину, одомкни — Хай би і ми у городі побували, Панське весілля добре знали». Каже Лях Бутурлак: «Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький, Батьку козацький! Добро ти вчини, Віру християнську під нозі підтопчи, Хрест на собі поломни! Аще будеш віру християнську під нозі топтати, Будеш у нашого пана молодого За рідного брата пробувати!» То скоро Кішка Самійло зачував: «Ой Ляше Бутурлаче, недовірку християнський! Бодай же ти того не дождав, Щоб я віру християнськую під нозі топтав! Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, А буду в землі козацькій голову християнську покладати. Ваша віра погана, Земля проклята!» Скоро Лях Бутурлак тоє зачуває, Кішку Самійла у щоку затинає: «Ой, – каже, – Кішко Самійлу, гетьмане запорозький! Будеш ти мене в вірі християнській укоряти, Буду тебе паче всіх невольників доглядати, Старії і новії кайдани направляти, Ланцюгами за поперек втроє буду брати!» То ті два турчина тоє зачували, До Алкана-паші прибували: «Алкан-пашо, Трапезонтськоє княжа, безпечно гуляй: Доброго і вірного ключника маєш — Кішку Самійла в щоку затинає, В турецьку віру ввертає!» То Алкан-паша, трапезонтськоє княжа, великую радость мало, Пополам дорогії напитки розділяло: Половину на галеру одсилало, Половину з дівкою Санджаковною уживало. Став [Лях Бутурлак] дорогії напитки пити-підпивати, Стали умисли козацьку голову ключника розбивати: «Господи, єсть у мене що іспити і ісходити, Тілько ні з ким об вірі християнській розговорити». До Кішки Самійла прибуває, Поруч себе саджає, Дорогого напитка метає, По два, по три кубка в руки наливає. То Самійло Кішка по два, по три кубка в руки брав, То у рукава, то у пазуху, сквозь третю хусту додолу пускав. Лях Бутурлак по єдиному випивав: То так