Українські традиції - Автор невідомий

Сеє турки зачували, нічого не сказали, Бідні невольники, хоч добре знали, собі промовчали. Тілько обозветься меж турків Лях Бутурлак, ключник галерський, Сотник переяславський, Недовірок християнський: «Як же, – каже, – Алкане-пашо, твій сон одгадати, Що ти не можеш нам повідати?» «Такий мені, небожата, сон приснився, Бодай ніколи не явився! Видиться: моя галера цвіткована, мальована, Стала вся ободрана, на пожару спускана; Видиться: мої турки, яничари Стали всі впень порубані; А видиться: мої бідні невольники, Которії були у неволі, То всі стали по волі; Видиться: мене гетьман Кішка На три часті розтяв, У Чорноє море пометав…» То скоро тоє Лях Бутурлак зачував, К нему словами промовляв: «Алкан-пашо, трапезонтський княжату, Молодий паняту! Сей тобі сон не буде ні мало зачіпати, Скажи мені получче бідного невольника доглядати, З ряду до ряду саджати. По два, по три старії кайдани і новії ісправляти, На руки, на ноги надівати, з ряду до ряду саджати, Червоною таволгою, по два дубця брати, По шиях затинати, кров християнськую на землю проливати!» Скоро-то сеє зачували, Од пристані галеру далеко одпускали. Тогді бідних невольників до опачин руками приймали. Щироглибокої морської води доставали. Скоро-то сеє зачували, Од пристані галеру далеко одпускали: До города Козлова, До дівки Санджаковни на зальоти поспішали. То до города Козлова прибували, Дівка Санджаковна навстрічу виходжає, Алкана-пашу в город Козлів Зо всім войськом затягала, Алкана за білу руку брала, У світлиці-кам'яниці визивала, За білу скам'ю саджала, Дорогими напитками напувала, А войсько серед ринку саджала. То Алкан-паша, трапезонтськоє княжа, Не барзо дорогії напитки вживає, Як до галери двох турчинів на підслухи посилає: Щоб не мог Ляше Бутурлак Кішку Самійла одмикати, Упоруч себе саджати! То скоро ся тії два турчина До галери прибували… То Кішка