Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

60 ПВР УВП наручники до засуджених застосовуються за розпоряджен­ням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників. Застосування наручників до засуджених можливе у разі: вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, ад­міністрації установи або проявів буйства; відмови слідувати до дисциплінар­ного ізолятора, ПКТ, ОК або карцеру; спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи на інших осіб; конвоювання після затримання засудженого, що вчинив втечу.

5. Пункт 61 ПВР УВП надає право особовому складу установи самостійно застосовувати до засуджених сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу для захисту персоналу установи й самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; для припинення масових заво­рушень і групової непокори з боку засуджених; відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; для затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання до дисциплінарного ізолятора, ПКТ, ОК або кар­церу, якщо зазначені особи чинять опір; затримання засуджених, що вчинили втечу з місць позбавлення волі; звільнення заручників.

6. Застосування гамівної сорочки є крайнім заходом впливу на засуджених і може мати місце тоді, коли вищевказані заходи виявилися неефективними. Гамівна сорочка може бути застосована лише за вказівкою начальника колонії або особи, що виконує його обов’язки, з дозволу і під наглядом медичного пра­цівника. У гамівній сорочці засуджений може перебувати до заспокоєння, але не більше двох годин. Не можна застосовувати гамівну сорочку до інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок і неповнолітніх.

7. Вогнепальна зброя може бути застосована до засуджених до позбавлення волі лише як винятковий захід у разі вчинення засудженим нападу або інших умисних дій, що створюють реальну загрозу життю працівників установ вико­нання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, коли іншими засобами неможливо було припинити зазначені дії. Про кожний випадок засто­сування зброї адміністрація колонії повинна негайно повідомити прокурора.

8. Відповідно до наказу Державного департаменту України з питань вико­нання покарань від 10 жовтня 2005 р. № 167, з метою запобігання і припинен­ня дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань і слідчих ізоля­торів, забезпечення безпеки засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, створюються підрозділи спеціального призначення, що комплекту­ється особами рядового й начальницького складу відповідно до Закону Украї­ни «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на договірній, конкурсній основах громадянами України, які мають необхідну фізичну під­готовку, психологічну стійкість і здатні діяти в екстремальних умовах та ефек­тивно виконувати відповідні завдання, покладені на підрозділ.

Глава 17 УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ В КОЛОНІЯХ
Стаття 107. Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі

1. Засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими акта­ми Державного департаменту України з питань виконання покарань:

одержувати інформацію і роз’яснення про умови відбування і порядок ви­конання покарання у виді позбавлення волі;

користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в то­му числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяльності;

отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;

розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджа­тися предметами, речами, виробами;

здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови;

одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержу­вати передачі;

зустрічатися з родичами та іншими особами;

подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені і з питань, що стосуються їх особисто;

брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корис­ної спрямованості, займатися фізичною культурою і спортом;

придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періо­дичні видання, літературу, продукти харчування;

розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не по­рушуючи при цьому правил поведінки;

одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту; одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

2. Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не су­перечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування пока­рання.

3. Засуджені зобов’язані:

дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування пока­рання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засу­дженими, персоналом колонії та іншими особами;

утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до май­на колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої ро­

боти, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;

виконувати всі законні вимоги персоналу колонії;

виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою ко­лонії;

дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

4. Засудженим забороняється:

самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони; спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встанов­лених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання неза­конних дій;

придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, пред­мети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії;