Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

15. До засобів забезпечення режиму в місцях позбавлення волі (окрім оха­рактеризованих) зазвичай відносять ще технічні засоби нагляду й контролю, оперативно-розшукову діяльність, режим особливих умов у колоніях, засто­сування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, а також залу­чення сил і засобів колонії, органів і установ виконання покарань для підтри­мання правопорядку в установах виконання покарань. Інженерно-технічні за­соби охорони призначені для посилення надійності охорони об’єктів, ізоляції засуджених і нагляду за ними, а також для інженерно-технічного забезпечення інших завдань, які виконують відділи нагляду та охорони установ виконання покарань.

16. Як уже зазначалося, у ч. 2 статті, що коментується, передбачається: ре­жим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на волі. Це повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою пове­дінку й усвідомленню людської гідності. Існують основні фізичні вимоги, які мають бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засу­дженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися і продовжуватися в рамках справедливого й належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов’язками. У поняття належного ставлення до засудже­них входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст. 25 Загальної декларації прав людини, за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, вклю­чаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і відповідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров’я та добробуту. Названа норма знайшла своє відображення і в національному законодавстві. Так, ст. 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в ст. 49 Конституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров’я і медичну допомогу.

Міжнародні експерти застерігають, що у тих країнах, де рівень життя на­селення доволі низький, дуже часто лунають голоси про те, що ув’язнені не за­слуговують тримання в гідних і гуманних умовах. Якщо вільне населення по­винно боротися за виживання, якщо у вільних громадян не вистачає продук­тів харчування для них самих та їхніх дітей, то навіщо комусь турбуватися з приводу умов тримання порушників закону? Відповідь на це запитання має бути такою: якщо держава взяла на себе право позбавляти волі будь-кого, не­залежно від існуючої на то причини, — вона повинна узяти на себе й зобов’я­зання забезпечити достойне та гуманне поводження із засудженими. Той факт, що особам на волі важко забезпечити пристойний життєвий рівень, ніколи не можна використовувати як виправдання неможливості створення належних умов у місцях позбавлення волі.

Отже, для дотримання міжнародних рекомендацій, життя засуджених не тільки повинно відповідати тому життєвому рівню, який у даний час характер­ний для нашого суспільства, а й можливо бути у деяких випадках дещо вищим.

На жаль, на практиці це ще не забезпечено: так, з 1 квітня 2007 р. прожитко­вий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць був встановлений у розмірі 561 грн., а видатки на тримання однієї особи, позбавленої волі, не перевищува­ли 120 грн.

1. Адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, елек­тронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, по­рушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отри­мання необхідної інформації про поведінку засуджених.

2. Адміністрація колонії зобов’язана повідомити засуджених про застосу­вання технічних засобів нагляду і контролю.

3. Перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх викорис­тання визначаються нормативно-правовими актами Державного департамен­ту України з питань виконання покарань.

1. Охорона об’єктів — це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення встановленого порядку відбування покарань та ізоляції засуджених, недопу­щення вчинення ними втеч та інших злочинів; запобігання проникненню на територію, що охороняється, сторонніх осіб і предметів, заборонених для збе­рігання і використання у виправних колоніях; зберігання матеріальних цін­ностей виправних установ. При цьому в установах виконання покарань за­стосовуються такі технічні засоби охорони, як стаціонарні й пересувні засоби виявлення, що є сукупністю технічних систем, датчиків і пристроїв обробки, передачі та подання інформації про порушника чи заборонені предмети або ре­човини. Як свідчить практика, застосування різноманітних технічних засобів позитивно впливає на підтримку на належному рівні правопорядку в установах виконання покарань, забезпечуючи належну безпеку персоналу та засуджених.

2. Для забезпечення пропускного режиму території виправних колоній об­ладнуються відповідними інженерними засобами, а на контрольно-пропуск­них пунктах застосовуються технічні засоби виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів.

3. За визначенням ДДУПВП, однією з основних функцій відділів охорони є переміщення засуджених зустрічними, плановими автомобільними наскріз­ними та екстреними вартами. Переміщення засуджених під вартою — це пере­везення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспортом або супро­водження їх пішки до місць відбування покарань (або для проведення судових дій), виконання сільськогосподарських та інших видів робіт, надання засудже­ним медичної допомоги. З цією метою виправні колонії забезпечуються спеці­альними автомобілями, обладнаними необхідними інженерними та технічними засобами, придатними для перевезення засуджених. Головною метою вжиття таких заходів застороги є попередження та припинення втеч засуджених з-під охорони.

Втечі засуджених з-під варти є одними з найнебезпечніших злочинів в установах виконання покарань і становлять велику небезпеку для суспіль­ства. Ця небезпека полягає в тому, що засуджені, які вчинили втечу, як пра­вило, продовжують вчиняти нові злочини, залучаючи до них нових морально нестійких громадян. Перешкоджати вчиненню засудженими втеч з-під варти призначені не тільки озброєні чатові на постах, а й технічні засоби охорони і виявлення, противтечові загорожі, засоби теле- й відеоспостереження, що від­повідним чином обладнані вздовж усього периметра кожної виправної уста­нови.

Згадані засоби призначені не тільки для попередження втеч засуджених з-під охорони, а й для припинення доставки на територію об’єктів, що охоро­няються, заборонених до використання засудженими предметів.

4. Закон