Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців - Вадим Денисенко
Заява представників влади перед другим туром виборів про те, що група «Карту» покриє фінансовий борг такого масштабу, природно, асоціюватиметься з Бідзіною Іванішвілі та кампанією на користь Саломе Зурабішвілі, яку він веде72.
Ще одним специфічним ресурсом, який забезпечив перемогу кандидатці від влади, злі язики називали кримінальне середовище. Мовляв, Іванішвілі пообіцяв ув’язненим злодіям у законі амністію, і вони постаралися. У такому компактному суспільстві, як грузинське, тіньові комунікації працюють не менш ефективно, а то й ефективніше, ніж офіційні73. Піраміда підкупу і як вона діє
Переходячи до так званої піраміди підкупу, слід одразу зазначити: що вищий рівень недемократичності і бідності суспільства, то більші масиви територій і людей можна охопити пірамідою. На вершині недемократичності стоять країни, де в разі умовно-демократичних виборів можна побудувати аналог піраміди в межах цілої країни. На найнижчому її рівні містяться країни на зразок України, де підкуп відбувається в межах міста на місцевих виборах чи в межах мажоритарного округу на парламентських виборах.
Отже, як будується піраміда на виборах? Почнімо з того, що на примітивному рівні вибори — це завжди математика, якщо ще точніше, арифметика. У вас є загальна кількість виборців і ви знаєте, скільки людей переважно ходить на вибори і скільки вам треба голосів, щоб обратися. До цієї цифри ви додаєте ще 10 % і виходите на ту кількість виборців, яку вам потрібно купити. Це основа основ пірамідальних виборів. Простіше кажучи, якщо ваш округ складається зі 100 тисяч виборців, середня явка за останні 2–3 виборчі цикли становить 50 %, а переможець набирав, наприклад, 40 % від числа тих, хто голосував, то вам треба гарантованих 20 тисяч голосів. До цієї цифри ви додаєте ще 10 % від тих, хто ходить на вибори, і розумієте, що вам потрібно мати в піраміді 25 тисяч людей.
На перший погляд здається, що від цієї цифри можна відняти стійких прихильників, але це примарна економія. Вище вже сказано, що в тотально продажних суспільствах навіть ваш прихильник хоче отримати від вас грошовий приз. Тому виокремити прихильників, звісно, можна, але в такому разі ви ризикуєте, що ця людина не дійде до дільниці або навіть проголосує проти вас, образившись, що про неї забули.
Отже, ваше перше завдання — знайти ці умовні 25 тисяч виборців. Як їх шукати? Якщо ви трошки цікавилися мережевим маркетингом, то нічого складного тут для вас не буде. Створюється піраміда із 25 сотників, кожен із яких набирає по десять десятників, а потім ці десятники під себе набирають по дев’ять людей. Бажано, звичайно, щоб серед цих дев’яти осіб не було родичів, але цього мало хто дотримується під час набору.
Після того як сотники отримали свої сотні, ви перевіряєте і відсіваєте в найкращому випадку чверть усіх людей. Чому так? Більшість тих, кого ви набрали, ставиться до цієї історії як до легкого заробітку, де можна трохи когось надурити й без зусиль отримати гроші. До речі, пам’ятайте, що у вас ніколи не буде 100 % ефективних членів цієї піраміди. Нормальний результат — мати дієву структуру з 90 % від плану.
На другому етапі ви починаєте «морально обробляти» членів своєї піраміди. Для цього ви їх запрошуєте на індивідуальні тренінги (бажано у групах не більше як по п’ять осіб, а краще ще менше), і таких тренінгів за кампанію має бути не менше ніж три. У результаті кожного тренінгу ваш проплачений виборець має не просто виконати певні дії (рознести листівки, загітувати за вас) — він повинен стати, це слід підкреслити, морально вмотивованим проплаченим виборцем.
Це справді ключовий момент у функціонуванні піраміди. Справа в тому, що людям неприємно, коли вони продаються за порівняно невеликі гроші (якщо ми говоримо про Україну, то ціна питання становила максимум одну мінімальну пенсію, а переважно половину від мінімальної пенсії). Ми вже говорили про причини, чому люди готові продавати свій голос, але завдання «правильної» піраміди — перетворити проплаченого виборця на реального прихильника. Завдяки цьому агітаційна робота цієї людини стане якіснішою (і зменшиться відсоток тих учасників піраміди, хто в результаті все-таки не проголосує) і, що не менш важливо, ця людина відчує моральні зобов’язання перед кандидатом, адже вона отримує гроші за те, що їй подобається робити.
Важлива річ, про яку всі питають: чому люди все-таки голосують, як пообіцяли, коли продали свій голос, хоча жодного контролю немає, особливо в таких державах, як Україна? Відповідь дуже проста: діє страх, що цей контроль існує. Це підсвідомий страх, що його підтримує група десятників і сотників, яких реально трохи легше проконтролювати. Друга причина — притаманна більшості людей відповідальність за дане комусь слово (я дав слово десятнику, якого добре знаю, тому, коли я не проголосую, я його підставлю).
Отже, простий примітивний підкуп, як і будь-яка примітивна дія, часто приречений на провал. Людина хоче продаватися, але хоче, щоб її купили красиво. Це все нагадує старий анекдот про те, як бабуся повчала онуку, що перш ніж лягти з чоловіком у ліжко, треба потриматися за руки, посидіти на лавці, поцілуватися і тільки потім іти у спальню. Підсумовуючи, бабуся сказала: «Внученько, нехай ти потримаєшся за ручку лише хвилину, а на лавці ви посидите тридцять секунд, але ти однаково пройшла всі етапи, які мала пройти перед сексом». Так і на виборах: людина хоче «посидіти на лавці» й обов’язково «потриматися за руки».
Звичайно, не всі і не завжди продаються, особливо ідеологічним ворогам. Однак у бідних чи збіднілих суспільствах із високим рівнем страху перед владою, у суспільствах із прямо протилежним ставленням до влади, яку вважають нездарною і нікчемною, або з глибоко вкоріненою ненавистю до представників влади існує висока ймовірність того, що суспільство толеруватиме прямий підкуп. І тут важливо пам’ятати, що негативне ставлення до державних інституцій послаблює моральний опір суспільства прямому підкупу. Щоправда, паралельно вбиваються й інші моральні цінності. Та найчастіше політикум не хоче цього помічати, бо за порівняно невеликі гроші можна купити цю саму владу. Чому Черновецький виявився неперевершеним
В Україні про технологію піраміди, або ж мережі, заговорили навесні 2006 року у зв’язку з місцевими виборами в Києві. 26 березня обиралися Київрада і міський голова. На виборах до Київради найбільшу підтримку здобули Блок
