Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців - Вадим Денисенко
Спочатку багато інформації брали в ЖЕКах, радах ветеранів, лікарнях. До списків нужденних вносили прізвище, дату народження, телефон, категорію пільги. Сорок осіб «сороковників», один «штабіст» на ділянку (два виборчі округи до районної ради), один «сороковник» на 200–300 жителів, один-два багатоповерхові будинки. Їм платили за роботу весь період кампанії по 600 гривень — порціями по 50–100 гривень у міру виконання роботи. Перед виборами дали по 250 гривень як подарунок. Звичайно, «сороковник» зустрівся з кожним «своїм» підопічним, дав пакетик, газету, календарики маленькі кожному члену сім’ї і провів роботу. Декому дали по 60 гривень, але довести факт підкупу неможливо: ці люди живуть в одному будинку, сусіди, знайомі по багато років.
Перед районним штабом поставили завдання — набрати мінімум 30 000 осіб «нужденних», на Київ мінімум 300 000 осіб. Писали всіх підряд (пенсіонери, бюджетники, багатодітні, безробітні тощо). На одну сім’ю іноді було по 5–6 пайків, обмежень не було — що більше, то краще. Мінімум набрали з перевиконанням, але охоплення було 80–85 % території в районі. Найгірше — це нові будинки, де люди забезпечені, накупляли квартир, жодного малозабезпеченого. Для доставки пайків набирали водіїв з машиною, «носильників», платили їм по 120 гривень на день. Пайки розвозили за 2–3 тижні, по 100–120 наборів за раз на день, іноді робили по дві-три «ходки» в день. З усім цим роздаванням вклалися до старту виборів, тому причепитися юридично там немає до чого.
При отриманні пайка людина розписувалася у списку, для цього людей збирали біля будинку. «Сороковники» заздалегідь домовлялися, що люди будуть о певній годині вдома. Позаяк кожен «сороковник» живе і «курує» «нужденних» у своєму будинку, контроль за тим, що люди на виборах правильно проголосують, майже повний. «Сороковник» отримує гроші і завжди нагадує, що треба і як треба проголосувати. Те, що голоси купили, — це 100 %, але зробили все красиво і правильно, причепитися немає до чого»77.
Закінчується лист таким зізнанням: «Так, я “штабіст”, один із 30 у своєму районі, але реально інформацію з доказами про підкуп виборців ніхто не дасть, хоча списки є в кожного в “електронці”. Через нас ішли вказівки “сороковникам” безпосередньо перед виборами, ну, і гроші, звичайно. Це ми контролювали, передзвонювали зі штабу окремим “сороковникам“: запитували, чи отримав він “подарунок”. Жоден штабіст або “сороковник” проти себе слідству не свідчитиме».
Відтоді технологію виборчих мереж і пірамід тиражували багато команд політтехнологів під час багатьох виборчих кампаній, як на місцевих виборах, так і на всеукраїнських (парламентських чи президентських) у межах певного міста або виборчого округу. Десь ці спроби більш-менш вдавалися, десь провалювалися, але такого гучного й великого успіху, як у Черновецького в березні 2006 року, повторити ніхто не зміг.
Цікаву оцінку цій технології дав міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков в інтерв’ю, яке вийшло 1 лютого 2019 року на сайті LB.ua. Міністра запитали, скільки голосів реально можуть сфальсифікувати мережі, і ось що він відповів: «Аферисти, які беруться будувати “мережу”, спекулюють на бажанні кандидата виграти. Як свідчить мій політичний досвід, “мережі” реально не працювали ніколи. Виняток — випадок із Черновецьким. Однак тоді це вдалося, бо ніхто такого не очікував. У всіх інших випадках це сотні мільйонів гривень і доларів “інвестицій”, що їх заробляють “великі комбінатори”. А далі, коли кандидат отримає 3 %, йому скажуть: “Так це я зробив тобі з 2,5 % — три!”». Аваков додав: «Я не встановлюю факт, що основні кандидати фінансують “мережі”. Я не можу так говорити. Проте можу сказати, що навколо них бродить багато темного народу, який пропонує штабам такі послуги»78.
Отож підсумуємо. Є дві причини, чому Черновецький виявився неперевершеним, точніше, це два складники однієї причини.
По-перше, політики, які прагнули повторити успіх Черновецького, зазвичай користувалися послугами найманих політтехнологів. Переважно саме останні й пропонували замовникам побудувати мережу чи піраміду. Отримавши таке замовлення, політтехнологи брали справу у свої руки, залишаючи замовникові лише функцію регулярного постачання грошей. А Черновецький був сам собі політтехнологом і особисто керував виборчою кампанією й усією своєю виборчою структурою.
По-друге, політтехнологи схильні приділяти головну увагу матеріально-грошовому забезпеченню мережі чи піраміди. Насправді ж ключовий момент, як уже сказано, — це «моральна обробка» учасників виборчої структури. Замало підкупити виборців, треба ще й морально їх мотивувати, — лише тоді підкуп дасть бажаний ефект.
Звісно, це вимагає більше часу. Черновецький, нагадаємо, щоб здобути перемогу в березні 2006-го, почав створювати свою виборчу структуру ще влітку 2005-го. А політтехнологи часто-густо беруться виконати «повний цикл» за два місяці. У таких випадках на моральну мотивацію учасників мережі чи піраміди не залишається ні часу, ні бажання, ні сил. У результаті замість реальних прихильників, які щиро і з моральним задоволенням ведуть агітацію серед сусідів, родичів, знайомих, політик отримує структуру, яка не здатна нікого переконати, бо складається з людей, котрі почуваються морально зґвалтованими, хай і за гроші. А все тому, що з ними не «посиділи на лавці» і не «потрималися за руки».
49 https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=S/RES/661(1990)
50 https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=S/RES/687(1991)
51 https://rusplt.ru/society/education/world/irak_kuzmin.html
52 https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=S/RES/986(1995)
53 https://www.sudd.ch/event.php?lang=en&id=iq011995
54 http://archive.ipu.org/parline-e/reports/arc/2151_96.htm
55 https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N 96/127/71/PDF/N 9612771.pdf? OpenElement
56 https://www.un.org/Depts/oip/background/index.html
57 http://www.dsnews.ua/world/putin-ide-po-stopah-saddama-huseyna-24092015191800
58 https://reliefweb.int/report/iraq/iraq-fix-public-distribution-system-meet-needs-displaced
59 http://archive.ipu.org/parline-e/reports/arc/2151_00.htm
60 http://news.bbc.co.uk/2/hi/2331951.stm
61 https://www.iaea.org/sites/default/files/unsc1483.pdf
62 https://reliefweb.int/report/iraq/iraq-fix-public-distribution-system-meet-needs-displaced
63 http://siteresources.worldbank.org/IRFFI/Resources/ExecutiveSummary-PDSReportJune2805.doc
64 http://www.thenewhumanitarian.org/feature/2013/05/07/iraq-10-years-less-dependent-food-rations
65 http://www.uniraq.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=11147: iraq-public-distribution-system-pds-goes-digital
66 https://www.forbes.com/profile/boris-ivanishvili
67 http://cesko.ge/res/docs/shemajamebelioqmi.pdf
68 https://www.radiosvoboda.org/a/news-hruzija-prezydent-vybory/29568655.html
69 http://rustavi2.ge/ka/news/119585
70 http://cesko.ge/res/docs/20181214144041ოქმი.pdf
71 https://oc-media.org/ru/premer-ministr-obeshchaet-spisat-dolgi-600–000-gruzin-na-1–5-mlrd-lari/
72 https://www.bbc.com/russian/news-46266962
73 http://www.dsnews.ua/world/zhenskaya-rol-pochemu-prezidentom-gruzii-izbrali-salome-29112018220000
74 https://ura-inform.com/arhive/2006/04/05/vuborukievsovet
75 https://chernovetskiy.com.ua/mayor/election/
76 https://www.pravda.com.ua/articles/2006/03/29/3083652/
77 http://cripo.com.ua/persons/?p=16385/
78 https://ukr.lb.ua/news/2019/02/01/418628_arsen_avakov_meni_mozhna.html
Закон 3 Політики не брешуть — політики зраджують
Політиків вважають брехунами. Насправді ж основа політики — це не брехня, а елементарна зрада. Ця відмінність дуже суттєва і важлива. Переконатися в цьому неважко — достатньо порівняти брехню і зраду в реальній політиці.
Спочатку поговоримо про брехню. Феномен конкуруючих правд у суспільній свідомості дозволяє політикам узагалі уникати явної брехні, це навіть можна назвати одним зі складників мистецтва політики. Далі проаналізуємо найвиразніші відмінності політичної зради: чим вона відрізняється, з одного боку, від політичної брехні, а з другого — від зради подружньої. І наведемо приклади з новітньої всесвітньої історії, які, на нашу думку, ілюструють ці відмінності найяскравіше. А наприкінці дослідимо еволюцію політичної зради в незалежній Україні. Феномен конкуруючих правд
Політичне шоу на одному з найпопулярніших українських телеканалів. Точиться дискусія про те, чи можна відкривати ринок землі. Політик, який виступає проти цього, пропонує аудиторії відповісти на питання «Чи готові ви підтримати продаж української землі?». Більше як 80 % теж проти. Далі політик, який підтримує відкриття ринку землі, пропонує аудиторії інше питання — «Чи хочете ви мати право продавати свої земельні паї?». Більше як 80 % кажуть, що, звичайно, хочуть мати право продавати свій пай. І навіть якби в це питання
