Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Молодіжна проза » Наша дахозносна весна - Анна Харламова

Наша дахозносна весна - Анна Харламова

Читаємо онлайн Наша дахозносна весна - Анна Харламова
Глава 14 "Порушники тиші"

Лейла.


Десь між Вермонтом та Олбані...

  РОЗПЛЮЩИВШИ очі, я повернула голову і усміхнулась. Рука Луки обіймає мене на животі, він розмірено дихає, і я стримую смішок від того, що бачу плямку на подушці від слини. Ось, що називається солодкий сон. Я цілую його в скроню і він притискає мене дужче до себе. Щось бурмоче, круте носом і ще крізь сон розуміє, що він, як той лабрадор. Швидко витирає губи і розплющує повільно очі. 

   — Ось це відруба. — Каже він, а потім прочищає заспаний голос. 

   — Ага, аж слина тече. — Дражню я і він мені лоскоче ребра. Я пищу та звиваюсь під його рукою, яка вправно рахує мені ребра. Сміюсь, аж захлинаюсь і благаю. — Зупинись прошу! Про-шууу!

   Нарешті він змилувався, і накривши мене своїм тілом, запитує.

   — То що кажеш… слина тече?!

   Я необережно для себе киваю і Лука починає мене лизькати. Я сміюсь і відштовхую його в груди, але все марно, його язик знову і знову блукає від підборіддя до носа. 

   — Ааа! Ти мене всю облизав! Ааа! 

   Він сміється, а потім лукаво говорить.

   — Ні, ще не всю. — І опускаючись, стягує з мене джинси разом з трусиками. А вже за мить його голова між моїми стегнами, і я очікую на блаженство. — Ось зараз, облизує найсолодше… — Його слова вібрують моїм тілом і запалюють його. Я йорзаю під його руками, які стискають мої сідниці. Це наче благання без слів. Лука усміхається, дивлячись мені в очі, а потім повільно цілує внутрішню сторону мого стегна. Я зітхаю. Мені неймовірно добре, але я хочу язика… і я хочу його конкретно на єдиному місці - кліторі. І він нарешті мені це дає. Гарячий, спритний і вологий язик опиняється на найчуттєвішій точці, і я кусаючи губу, стогну. Тут занадто тонкі стіни, щоб я могла стогнати так, як забажаю, тож доводиться стримувати свої пориви. — О, Лука… 

   Я вигинаюсь йому назустріч і він вправно лиже ту частину мене, яка зводить мене з розуму. Він знає, як і що мені потрібно, тож ще кілька хвилин і я напружуюсь, щоб піймати свою ейфорію. Стискаю голову Луки стегнами і здригаюсь раз за разом. Важко дихаючи, відкидаю голову на подушку і сміюсь від кайфу, яким пронизує моє тіло.

   — От тепер я тебе всю зализькав. — Витираючи губи, каже задоволено Лука. — Він нависає наді мною і я тягнусь до гудзика на його джинсах. Дуже вправно звільняю його від усього, що мені заважає і направляю рукою його член у своє досі пульсуюче лоно. Лука скригоче зубами, коли повністю опиняється в мені. — О, Лейло… 

   Ми дивимося одне одному в очі, коли він починає рухатись швидко і дико. Під нами скрипить ліжко, а його узголів'я б'ється об стіну. От тобі і тихо… От тобі без стогонів… Хоча, які там без стогонів - ми намагаємося тримати своє задоволення під контролем, але все одно стогони заповнюють кімнату. А ліжко продовжує скрипіти і битися об стіну, даючи знати сусідам з іншого номеру, що ми трахаємося, як кролики. 

   — Лука… Ще, прошу… Швидше, коханий. — Мої слова діють, як прапор на перегонах і Лука пришвидшується настільки, що вибиває з моїх грудей повітря. Я кусаю його за плече і змушую себе стримати крик. Лука стискає щелепу і входить востаннє, наповнюючи мене по вінця. Я відчуваю, як він пульсує в мені і сама розчиняюсь в ще одному оргазмі. — Коханий… Коханий мій, це було дивовижно. 

   Він цілує мене палко та глибоко і коли зупиняється, каже.

   — Ти нереальна. Кохаю тебе.

   Я усміхаюсь задоволена та щаслива.

   — І я тебе кохаю. 

   Лука знову мене цілує, а потім говорить.

   — Ми наробили галасу. 

   — Дивно, що до нас не постукав Рей і не заарештував нас за порушення тиші. — Ми сміємось, а потім знову цілуємось. Лука і досі в мені. Обожнюю це відчуття наповненості. Доки ми ніжимося і обіймаємося, в нас обох починає бурчати в животі. Ми знову сміємось. — Треба підкріпитися, щоб потім продовжувати спричиняти галас. 

   — Повністю погоджуюсь. — Усміхається Лука і його губи знову на моїх.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
Відгуки про книгу Наша дахозносна весна - Анна Харламова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: