Наша дахозносна весна - Анна Харламова

   Я розумію його. Розумію на всі сто відсотків.

   — Так, краще б ми просто вирішили поїхати у подорож, але головне, як ми ставимося до всього цього… Я гадаю, що так має бути. Саме так а не інакше. Мені неприємно, що мій коханий чоловік одружений з якоюсь дівкою, але не твоя вина, що це і досі так. Головне, що ми разом… ми щасливі і все зможемо. А ще - мені дуже-дуже подобається те, як ми проводимо час, яких людей гарних зустрічаємо і те, що ми додаємо перешкоди разом. Я хочу запам'ятати цю подорож, як шлях до мрій зі своїми камінцями на дорозі, які ми переступимо і підемо далі по зеленій траві. 

   — Моя дружина дуже мудра жінка. — Лука усміхається.

   — Так, я в тебе така. Ти щасливчик! — Сміюсь, дивлячись йому в очі.

   Доки я сміюсь, Лука стає серйозним і каже так само серйозно.

   — Так і є щасливчик. — Його губи знову на моїх і він доводить своїми умілими діями, своїми гарячими руками на моїх стегнах, що він дійсно щасливчик. 

   Ми зупинили цілунок лише тоді, коли губи запекли. Трохи ще полежали, потім доїли свою провізію та допили лимонад, і склавши речі, поспішили до автівки. Всівшись, ми продовжили свій шлях. 

————————

Бріо́ш (фр. brioche) — французька солодка булка з тіста, до складу якого, зазвичай, входять борошно, яйця, масло, цукор, молоко, дріжджі (пивні), сіль.