Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Молодіжна проза » Наша дахозносна весна - Анна Харламова

Наша дахозносна весна - Анна Харламова

Читаємо онлайн Наша дахозносна весна - Анна Харламова

   Рей вигукує.

   — Народ готуйте гроші - сьогодні буде цікавий вечір! 

   Паб оживає з новою силою. Вигуки задоволення проносяться закладом.

   Вайнона голосно додає.

   — Але спочатку хай поїдять. Не годиться грати на голодний шлунок. Сідайте за вільний стіл. 

   Ми усміхаємося, дякуємо і йдемо до одного зі столів. Сідаємо навпроти одне одного. 

   Дубовий стіл та лавки, на яких ми сидимо - міцні та з історією. Вони потерті, але це їм додає шарму, як і все в цьому закладі. На столі розташована дерев'яна дощечка, яка служить підставкою для бургерів, які нам вже несе одна із дівчат в коротких шортах та топі. Важко не помітити, що от-от і її груди випадуть з топа та рожевого бюстгальтера. Іноді не знаєш куди діти погляд, тому я дивлюсь прямісінько на неї, коли вона називає своє ім'я і говорить, що сьогодні вона наша офіціантка. Її звати Брук і вона виглядає, як барбі. Типаж - дурненька, але добра. І через це ти забуваєш про перший пункт характеристики. Як по мені, головне щоб людина була добра та поважала інших.

   Вона розставляє наше замовлення, бажає - “Смачного!” і йде між столами. Ми з Лейлою дивимось одне на одного, бажаємо - “Смачного!” і беремо до рук бургери. Бургери виглядають апетитно: свіжа, запашна та соковита котлета, сир, який плавиться від жару булочки та м'яса, кілька кілець помідорів, тонко нарізаної цибулі та смачний соус, який просочується крізь всі шари інгредієнтів. А ще перед нами стоїть кошичок зі смаженою, золотавою картоплею біля якої тарілочка з гірчичним соусом і два кухлі пива з густою піною. Ми налітаємо на це все і стогнемо від задоволення. Тут справді знають, що таке смачна їжа, від якої рецептори вибухають в екстазі. 

   — Смачнооо… Неймовірно смачно. — Муркоче Лейла, і кусаючи бургер вдруге, стогне від задоволення.

   — Ще й як смачно! — Ковтаю, і мої зуби знову врізаються в соковитий бургер. 

   Ми підіймаємо кухлі з пивом і п'ємо за те, що наша машина загальмувала, і ми тепер тут. Зіштовхуємося кулями і пиво гойдається у них, майже виходячи за межі. Ми п'ємо і стогнемо в унісон. Прохолода запашного та духмяного пива заповнює рот, а потім освіжає горло і дає бургерам впасти у шлунок, де йому і місце. 

   — Господи, як смачно! 

   Я мугикаю на слова Лейли і кидаю до рота картоплю, яку перед цим вмовив у соус. Язик запік від гострої гірчиці і я знову зробив ковток пива. 

   Коли ми майже доїли, до нас підійшов Рей і запитав.

   — Ну, як я можу сказати Вайноні, що її бургери та пиво - це вищий рівень? 

   Ми в один голос з Лейлою промовили.

   — Так!

   Рей засміявся і продовжив.

   — Он той стіл - ваш. — Вказує він і додає. — Ми вже ставки робимо. Вайнона - за тебе Лейло, а я за Луку. Не підкачай хлопче! — Він стискає моє плече і я дивуюсь, як він мені не влаштував перелому. Ну і стискання. Капець.

   Лейла хмикає і веде бровою. Її очі сяють запалом та азартом.

   — А якими були ставки? Що ви пообіцяли Вайноні, якщо я переможу? — Запитує Лейла.

   — Що я поприбираю в барі. А вона якщо програє, помиє мені авто. — Пояснює Рей, протираючи потилицю з усмішкою того самого голлівудського актора.

   — Тоді Рею… готуйтеся прибирати бар. — З викликом говорить моя кохана, а потім дивиться на мене.

   — Не кажи гоп, доки не перескочеш. — Кажу я.

   Чуємо голос Вайнони через увесь бар.

   — Покажи їм крихітко! 

   — Буде зроблено! 

   Рей відходить, сміючись від нашого столика, а потім дивиться через плече на нас і каже до Луки.

   — Я вболіваю за тебе, не підкачай хлопче!

   Вайнона знову кричить через увесь бар.

   — Звичайно вболіваєш - якщо він не виграє, ти будеш прибирати в барі!

   — Туше. — Сміється Рей і дивиться закохано на свою кохану. Видно перепалки їх запалюють, так само, як і нас. 

   Ми доїли бургери та картоплю, і вставши зі столу, узяли у Вайнони ще по пляшечці пива, і чуючи вигуки вболівальників, впевненою ходою пішли до більярдного столу. 

   — Готовий?

   — А ти?

   — Щоб виграти в тебе? Давно готова! — Очі Лейли світяться, вона вся просякнута адреналіном та азартом, і я вже думаю, як цю енергію перенаправити в інше русло. Я від неї божеволію. 

   — Мушу тебе розчарувати, моя Бджілочко, але сьогодні - переможець тут лише один - і це я. 

   Свист чоловіків заповнив бар. А жіноча аудиторія почала гудіти. Тож, знайшовши вболівальників, ми підійшли до Рея. Він тримав в руці дві палички - одну коротшу, а іншу довшу, саме таким чином ми мали взнати, хто розіб'є кулі. Я витягнув паличку - і от моя перша перемога. Я розпочинаю. Гул чоловічих вигуків знову заполонив все довкола. Таке враження, що я відомий спортсмен і от-от буду роздавати автографи. Адреналін захопив мене, так само, як і Лейлу. Азарт гри наче просочувався у кожну клітинку, хоча ми навіть ще не розпочали. 

   — Десь же ти мав перемогти. Це те, що тебе втішить наприкінці, коли я переможу. — Очі Лейли дивились в мої, і ми обоє уявляли, що буде потім. Секс. Гарячий та неприборканий. 

   — Ммм Бджілочка жалить… Я дозволяю тобі це робити, бо як то кажуть… хто багато говорить, зазвичай єдине, що вміє. — Веду бровою я. 

  Гул жінок та чоловічих голосів вибухнув над нами.

  — Ну добре, коханий - тоді менше розмов і до діла. Не хочу тебе довго принижувати. Програєш і я тебе втішу. 

   Я не втримався і вп'явся в її губи глибоким цілунком з язиком. Вона відповіла так дико, що мені вдарило в пах. Енергія якою ми підзарядились - натякала нам на дахознос потім… після гри. 

   Свист. Крики. Радісні вигуки. Цим щедро нагородили наші вболівальники. 

   Ми відірвались одне від одного і з викликом подивились у вічі одне одному. 

   Гра почалась.

   Узявши до рук кий, я натер його його крейдою, і  нахилившись над столом, зайняв позицію. Вдаривши по білій кулі, я розбив трикутник. Дві смугасті кулі впали до лузи, і доки всі шаленіють довкола нас, я дивлюсь у вічі Лейлі. Вона зухвало усміхається, немов кажучи - “Це все, що ти можеш?”.. і я знову нахиляюся над столом. Б’ю по кулі, але удар не на мою користь. 

Відгуки про книгу Наша дахозносна весна - Анна Харламова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: