Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА
- Ні, дякую. Взагалі-то, це – плед на ліжко. І він – не важкий. Хочу відвезти до мами, бо у них там краща пральна машина, ніж у мене. Думаю, в таку спеку, за мить висохне після прання. Візьму джип, - повідомив він. – Але якщо затори знову будуть, як минулого тижня, то кину все це у багажнику і повернуся за своїм мотоциклом.
- У Ваші роки, хлопці надають перевагу мотоциклам, - констатував охоронець та посміхнувся, протягуючи книгу реєстрації заїздів-виїздів авто та інших засобів пересування. Ладислав розписався, сподіваючись, що його дорогоцінна ноша не впаде від його невправних рухів.
Старший брат Ра Он відкрив багажник, мабуть все ж таки свого, джипу та обережно поклав у нього плед, розвертаючи його так, щоб Амі, яка могла за цей час задихнутися, дихала вільно. Що ж, Андромеда була жива, але трохи перелякана. Я теж була б, якби незнайомі чоловіки думали, що найзручніше місце на Чорноморському курорті, це – не дуже зручний багажник.
- Вибач. Але це – єдиний спосіб вивести тебе з будинку, щоб тебе не побачили камери. Трохи труситиме. Але, хвилин за п’ять, я тебе витягну на волю, - і він захлопнув дверцята багажника.
Андромеда була дуже розлючена на Ра Он, що та таке їй зробила. Проїхатися на спині у багажнику джипу, це – ще пів біди. Але ніхто не знав, де вона. І не відомо, що саме задумав той божевільний. Він теж був схожий на азійського Демона, що зваблює дурненьких дівчат. Раптом, він вирішив, використати її, Амі, для ритуального вбивства?
За столиком трьох подруг: доньки професора історії, напів кореянки та громадянки Італії панувала нашорошена тиша. Всі троє нервували через Андромеду, яка могла потрапити невідомо куди. А ще, через Магічний Інтерпол.
- А знаєте, - сказала Веста, яка в’яло пережовувала голубці та мала обличчя Андромеди, - ця дівчина – дуже самотня. Щойно, я отримала її обличчя, як відчула надзвичайний сум. Не дивно, що вона намагалася подружитися з вами двома.
- Ну, - дещо прохолодно сказав Радомир з обличчям Б’янки, - ти тепер хоча б приблизно знаєш, що відчуваю я. Ця – дівчина, Б’янка, нехай вона мене вибачить, повна, суцільна дурепа, що помішана на одязі та хлопцях. Не дивно, що я плутався і ледь не завалив завдання, коли в моїй голові були такі жахливі думки. І все це – італійською!
- Щодо Б’янки я не знаю, але Андромеда виявилася досить розумною, хоча і надзвичайно наївною. Ра Он, чому ти мовчиш?
- Я боюся, - неочікувано відверто, зізналася панна Кан, - що через невезіння моєї подруги, я відправила її у відкрите море.
- Навряд, - спробувала заспокоїти напів подругу замаскована Веста, - таке можливо. У найгіршому випадку, вона зараз купається у фонтані.
Дверцята багажнику відчинилися, і Ладислав простягнув Андромеді руку, щоб допомогти дівчині вибратися. Та, досить знервовано, руку проігнорувала і сама стрибнула у цей світ, зі світу джипових багажників. Мабуть, плед був доволі товстий, і брат її подруги не відчув того невезіння, що йшло від неї. Хлопець здивовано підняв брови.
- До-обре, - задумливо сказав власник кримінального минулого, зачиняючи багажник, - зачекай на мене тут. Тут немає камер спостереження, але - доволі безпечно. Я повернуся за п’ять, максимум десять хвилин на мотоциклі.
- На мотоциклі?! – Зойкнула Андромеда, зрозумівши, що в цьому випадку вони обов’язково торкнуться один одного. – Якщо ти так мене стидаєшся, то я можу проїхатися у багажнику. Там доволі зручно.
- Справді? – Ладислав недовірливо підняв брови. – Ти вже вибач, але більше схоже, що саме ти стидаєшся мене. Але не хвилюйся, на мотоциклі ми будемо у мотошоломах і нас ніхто не впізнає. І знаєш, о цій порі року, тут такий рух, що на джипі ми дістанемося моєї мами не раніше вечора, якщо не ночі.
Він перевірив, чи можна сісти з боку водія, кивнув ошелешеній Андромеді, вирулив на дорогу, через декілька сотень метрів повернув назад та поїхав до гаражу свого дорогого будинку.
Андромеда зітхнула. Це ж треба так вляпатися! Вона знаходиться у чужому малознайомому місті (вона лише знала центр та дорогу до центру від залізничного вокзалу) і залежить від однієї, не зовсім надійної людини…
Щоправда, брат Ра Он виніс її зі своєї квартири дійсно так, що це ніхто не помітив. Втім, схоже, злодії легко вигадують схожі схеми. Але, якщо він її доторкнеться, то накиває п’ятами швидше, ніж вона дісталася Одеси з Києва.
Що ж їй робити? Дівчата та Радомир навряд зможуть відповісти на телефонний дзвінок до вечора. Мабуть, доведеться смикнути Руслана. Брат був надзвичайно зайнятий, але Андромеда знала, що якщо у нього не винятково важлива ділова зустріч, він примчить до неї. Зрештою, це займе не більше ніж пів години. Але їй не хотілося смикати братика у не надзвичайно критичній ситуації.
Донька професора вже проклинала себе за те, що не дізналася у Ра Он адресу її мами, коли перед нею зупинився мотоцикл, водій якого зняв мотошолом, явивши Одесі своє дещо азійське обличчя.
- Ось, - Ладислав підійшов до Амі та спробував надіти на неї мотошолом. Дівчина смикнулася, схопила захисну штукенцію, так щоб не доторкнутися його, та сама натягнула її на себе. Хлопець знову здивовано підняв брови. Мабуть вирішив, що вона грубіянка через те, що перебувала у клубі чоловіконенависниць. – І одягни куртку, бо хоча і спека, якщо буде моя улюблена швидкість, ти – змерзнеш.
