Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

    - Скажи, - запитала Ра Он через деякий час плідного перекладу, - що може бути замінником «удавка на шиї»?

    - Там таке є? – Здивувалася Амі. – Може, - припустила вона, - там йдеться про намисто?

   - Ну, з намистом, текст набуває хоч якогось сенсу.

   - Схоже, моє невезіння знову спрацювало, і Радомир закохався у Весту, - зітхнула Андромеда. – Хоча, може мені так не щастить бо я закохуюсь не у того, хто мені призначений Долею, як гадаєш?

   - Я тобі вже казала, що про кохання мене годі питати. Думаю, твій улюблений Любарт тобі в цьому питанні більше допоможе, якщо виходити з його пісень. Він справді сам їх пише?

    - Сам. Але деякі пише другий вокаліст. Але вони мене так не чіпляють. Можливо, бо мені не подобається його голос.

    Вони просиділи до вечері, а потім ще годину після вечері.

   - Щось притомне визирає з мороку цих стародавніх слів? – Запитала допитлива Веста, яка зазирнула до бібліотеки, тягнучи за собою бліду Б’янку та декілька плиток чорного шоколаду, які віддала Ра Он та Андромеді.

    - Ось, - Ра Он поклала перед спадкоємицею готельного бізнесу та майбутнім археологом аркуш паперу, на якому було написано: «В час, коли дух природи втратить свої сили, відьма Ія спробує відродитися. Якщо схопиш її намисто та вимовиш бажання, вона не зможе захопити цей світ».

    - Ну, - перезирнулися Веста та Радомир.

    - Під «намистом», - припустив хлопець, - малася на увазі та її магічна пектораль. Схоже, її магічних сил дійсно вистачить, щоб зруйнувати правила цього світу. Питання в тому, чи та жінка з печери хоче знищити Ію, змусити її працювати на себе, чи відібрати її магічну силу для чогось свого.  

   - Але навіщо було вбивати Зіну? – Здригнулася Веста.

   - Я не знаю, - похитав головою Радомир. – Може, вона стала свідком. А може, та жінка вирішила, що твоя подруга – Ія, і позбулася її. Скажи, чи можна з готелю потрапити до печер?

   - Думаю, так. Бо мама казала, що три голови можуть чаклувати лише у печерах. Тож, тут є кімната, яка веде до печер.

   - Є якісь, в які не можна входити? – Уточнила Ра Он, дожовуючи свою плитку шоколаду. Андромеда перелякалася, що її подругу після цього може знудити.

    - Кімнати охоронців, - знизала плечима Веста. – Стривай, може музей історії. Що? – Запитала вона, коли решта троє витріщилися. – Ми тримаємо музей історії амазонок, але туди ніхто не ходить, бо історія нікого не цікавить. І тепер, я пригадую, що там є ще одні двері, які постійно зачинені, я думала - там склад артефактів.

   - Туди можна будь-кому потрапити? – Уточнила Ра Он.

   - Н-н-не знаю. Я якось не цікавилася. Ми туди ходили з Зіною минулого року, перед початком з’їзду. Я обережно розпитаю.

   - Добре, - кивнув Радомир. – Йдіть дівчата спати, а я пошукаю по музеях пекторалі і ту, яка схожа на ту, що мені показав меч.

   - Вибачте, - пробурмотіла Андромеда, - що питаю про таке, але я не втаємничена  магію. Що таке: «Дух природи»?

    - Водяник. Лісовик, чи щось на кшталт, - відповіло втаємничене тріо: Ра Он, Веста та Радомир.

    - Ось, - наступного ранку Радомир у кімнаті Б’янки показував своїм сусідкам фото у ноутбуці. – Я не певен, що ця пектораль така сама, але дуже схожа. Вона знаходиться в музеї історії в Одесі.

   - Катастрофа! – До кімнати увірвалася переполохана Веста. – Це – таємниця, але сьогодні замість занять після обіду, працівники Магічного Інтерполу будуть втирати вам, як важливо дотримуватися правил у магії. І вони перевірятимуть, чи ви не зловживаєте магією. І Андромеду одразу викриють, що вона не може чаклувати. А Радомира, що він – не Б’янка.

   - Здається, я бачила заклинання у книзі про «Подарунок Женцю», - задумливо мовила Ра Он, - про те, як не попастися на тому, що використовуєш магію. Ніби це врятувало багатьох відьом у Середньовіччі. Але воно діє десь пів дня, але нам, думаю вистачить.

    - Радомиру – так, - обурилася тупістю «кореянки» Веста, - але Андромеді це – не допоможе.

   - Якщо ти прикинешся Амі, то допоможе. А вона, тим часом, зганяє до Одеси, викраде з музею пектораль, і ми її, тобто пектораль, дослідимо тут. Не хвилюйся, Амі, - звернулася Ра Он до шокованої доньки професора, - тобі допоможе моя мама.

  - Я не буду нічого красти! – Верескнула Андромеда.

  - Звичайно не будеш, - запевнила подруга. – Ми зараз начаклуємо підробну пектораль, ти її підкладеш на місце справжньої, а за добу - підробка притягне магією справжню на місце. Тож, ти не крастимеш, а - позичатимеш.

   - Ти це за хвилину вигадала? – Уточнила Веста.

   - Ні, я думала про це пів ночі. Бо, щойно Радомир сказав, що пошукає пекторалі в музеях, я зрозуміла до чого йде. Ви йдіть до бібліотеки за заклинаннями, а я зателефоную мамі. І Весто, я тут подумала, на даху ж немає магічного захисту?  

   - Звичайно немає, бо туди ведуть зачинені двері. І там наш гелікоптер. А що?