Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   Ра Он підмінила Весту о шостій ранку. Андромеда ще спала, і напів кореянка збиралася дуже тихо, щоб не розбудити подругу. Втомлена Веста пів ночі розшифровувала малюнок, але так і не зрозуміла його суть. Ра Он її часом дратувала, але зараз втомлена спадкоємиця готелів була вдячна панні Кан, бо та виявила таку не властиву їй людяність. Чи властиву? Веста вирішила, що подумає про це після сну.

  Панна Кан виявила, у записах Вести декілька помилок. Краще б ця дурепа поспала на сусідньому ліжку, ніж розшифровувала ребуси у напів сонному стані! Але треба щось вигадати, бо у новеньких сучасних амазонок сьогодні важка перша половина дня і, якщо Б’янки не буде, то ті дурні дві голови можуть зробити щось неадекватне!

    Відео на камері спостереження на дев’ятому поверсі зафіксувало, як Б’янка у своєму рожевому халаті постукала до кімнати Андромеди та Ра Он. Донька професора відчинила двері, впускаючи Б’янку, а тоді за декілька хвилин, абсолютно перелякана кинулася шукати Риту.

   - Що? – Здивувалася Рита. – Італійці стало погано, і вона впала на ліжко кореянки? – Вона розреготалася. Андромеда досить злісно подивилася на панну Травень, тож та схаменулася. – Вибач, але ви втрьох такі дивні! Добре, я погляну, що трапилося із тією нещасною.

    Нещасна Б’янка накрилася ковдрою Ра Он та тремтіла під теплою штукенцією. Двері відчинилися, впускаючи допитливу Риту та переполохану Амі.

   - Ну, що з тобою? – Запитала Рита, обмацуючи гаряче чоло громадянки Італії. – Зрозуміло. Мабуть, ці дощі, що були декілька днів поспіль. Вони охолодили повітря, а ти в Італії до такої прохолоди не звикла. Ось, - вона вичаклувала необхідні ліки та сказала, як їх приймати. – А кореянка? – Б’янка смикнулася.

   - Ра Он – українка, - вступилася за подругу Андромеда. – Вона добре почувається, бо виросла у нашому кліматі. Хоча, на Одещині значно гарячіше, ніж у Києві. Ра Он побігла в крамницю на першому поверсі, придбати морозиво, бо у Б’янки ще й горло болить.

   - Я теж, - посміхнулася Рита, - коли болить горло їм морозиво. Добре, я скажу вчителькам, що Б’янка сьогодні поза грою. Сподіваюся, до завтра ти оклигаєш. – Вона піднялася та вийшла.

   - Я теж, коли болить горло їм морозиво, - перекривила Риту Ра Он, яка вилізла з-під ковдри. – Ваш Радослав мені дуже винен. Не навиджу лежати під теплою ковдрою у таку спеку!

   - Він тобі подобається, - сумно посміхнулася ревнива Андромеда. Ра Он подивилася на подругу із докором. – Інакше ти б йому не допомагала.

   - Знаєш, - задумливо сказала панна Кан, - ти якось лише частково мене розумієш. Мені абсолютно начхати на Ромислава, але він намагається бути добрим професіоналом, і саме через це, я не можу дозволити, щоб він провалив свою місію. І, це – суто між нами двома, він пообіцяв замовити за мене слівце, якщо його візьмуть до штату тієї таємної організації, на яку він працює. І, враховуючи мої спортивні травми, це – мій єдиний шанс знайти цікаву роботу. Тож, так, я допомагаю йому, щоб допомогти самій собі.

   Вони зайшли до кімнати фальшивої італійки та повідомили Весту, що Рита їм повірила, і до кінця дня, проблем не має бути. Веста похмуро кивнула. Спадкоємиці готельного бізнесу здавалося, що вони втрьох щось неправильно тлумачили: чи то букви, чи плутали візерунки, бо виходила - суцільна маячня. Скоріше б Радомир прокинувся, бо, як майбутній археолог, він би мав знати криптографію!

   - Сподіваюся, - сумно сказала Ра Он, зачиняючи за собою та Андромедою двері кімнати, - вона добре поснідала.

    Насправді, панна Кан непокоїлася через те, що Веста закохалася у цього археологічного хлопця. Але вона не хотіла своїми непокоєннями непокоїти свою наразі єдину найкращу подругу.

    Ранок до обіду минув дуже сумно. Лекція була – нудною. Запитання лекторки – дурними. А ще, двійко новітніх сучасних амазонок постійно думали про Радомира і про те, чи він хоч колись дійде до тями. Решта новеньких з сучасних амазонок обговорювали випадок із пожежною сигналізацією. Схоже, до готелю пробрався піроман, але охорона готелю його вчасно схопила і він встиг лише перелякати, але не вбити.

    Андромеда та Ра Он похапцем пообідали. І хоча обід був дуже вишуканим та смачним та повним, вони ковтали все ледь пережовуючи. Вже не кажучи про надзвичайно гарячий крем-пюре суп з броколі.

   - Ну? – Дві найкращі подруги ввалилися до кімнати хлопця. Кислий вигляд Вести красномовно волав про те, що хлопець радше овоч, ніж людина.

   - Ти хоч пообідала? – Запитала Андромеда. Веста кивнула.

   - Якщо так піде й далі, - сіла на сусіднє ліжко Ра Он, - то доведеться кликати мою маму. Вона, - дівчина пояснила іншим двом, - розуміється на таких речах. Хоча, я не певна, що випадок Ростика не є особливим. Не хочу пояснювати Риті, чому громадянка Італії раптом стала громадянином України. Скажи, - запитала вона у Вести, що вже хотіла запитати, чому панна Кан постійно плутає ім’я Радомира, - ти колись із таким зустрічалася?

   - Я взагалі ніколи не мала справу з магічними випадками, - похнюпилася спадкоємиця готельного бізнесу. – Ти ж добре знаєш, що про існування магії знають лише відьмаки, маги та чарівники. А від решти це приховують. Думаю, якби не Магічний Інтерпол, то в світі би запанував хаос. Бо користувачі магії розізлилися б, що їхні думки не враховують і влаштували б показовий виступ.