Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Я знаю, - посміхнувся чарівний співак. – Ми якраз з хлопцями про це думали, коли вигадували назву. Хотіли назвати гурт «Куміхо», бо тоді якраз почалася мода на все корейське. – Ра Он хворобливо смикнулася. Андромеда та Любомир здивовано на неї поглянули. – Але ми вирішили, що ми все ж таки – українці. Добу козаків та Русі вже всі експлуатували, і так і сяк, тож довелося звернутися у давнішу епоху. І знаєте, я згадав, що у школі, коли ми вчили стародавню історію України, мені всі ці готи, гуни, трипільці тощо були незрозумілим сум’яттям в історії. Я вже думав, що історію не здам, коли мама принесла мені книгу такого собі професора Пилипа Любомирченко про давню історію України для дітей. Я просто закохався у цю книгу. І саме через неї, хотів стати археологом.

   - А чому ти обрав скіфів, а не трипільців? – Запитав Радомир.

   - Ну, я сподівався, що ми отримаємо світову славу. А «Трипілля» для іноземців важче вимовляти, ніж Змієнога богиня, у перекладі на їхню мову. І знаєте, останні декілька місяців ми з хлопцями, після гастролей світом, думаємо, що треба поширювати світом правду про нашу історію. Бо середньостатистичні іноземці думають, що ми - нація геть без історії. Я би написав декілька пісень про минулі часи, але було б добре зустрітися із тим професором Любомирченко та порадитися із ним щодо певних моментів. Бо я не хочу спотворювати історію своїми вигадками.

   - Тоді візьми номер телефону у Андромеди, і вона влаштує тобі ту зустріч, - заявила Ра Он. Співак вирячився. Методом виключення він вирахував Роді.

   - Ти можеш, - майже благоговійно запитав він, - влаштувати мені зустріч з паном професором? Він же такий зайнятий!

   - Я можу спробувати, - пробурмотіла дівчина. – Він завжди радісно йде на співпрацю, коли йдеться про популяризацію історії. Щоправда, він має дещо інший погляд на деякі моменти історії, ніж прийнято вважати.

    - Думаю, він погодиться, - сказав Радомир. – Його опоненти, які вчепилися у талмуди дев’ятнадцятого століття, зазнають поразки, якщо суспільна думка буде на боці твого батька. Бо історія, це не стільки про те, як люди насправді жили у минулому, а про те, у що люди теперішнього часу вірять.

   - Так, - кивнув Любомир. – Якщо люди віритимуть, що картопля пюре була найулюбленішою стравою Клеопатри, вони закидають гнилими томатами будь-кого, хто казатиме, що картопля з’явилася в Європі лише після 1492 року! Стривай! Професор Любомирченко – твій батько?!

   - Несподіванка! Еге ж? – Запитала Ра Он. – Напиши Андромеді свій номер мобільного. Вона його запам’ятає і нікому більше не скаже, бо ця дівчина - вміє зберігати чужі таємниці.

    Міжнародна зірка зробила з кожним та кожною з них селфі, бо загальне фото може застаріти за декілька років, коли вони всі пересваряться. На прохання Андромеди, Любомир підписав своє фото і для Б’янки. А тоді відвіз (вірніше його водій) їх у бусі до готелю.

   - Ось, - поки вони їхали, співак вручив всім чотирьом подарункові пакети. – Тут деякий мерч з нашими підписами. І, ось ще два набори, можеш віддати їх кому хочеш, хоч частинами, хоч повністю.

   - Дякую, - дещо спантеличено сказала Ра Он, бо вона розуміла, що ці два додаткові пакети призначалися для Амі, а не для неї, яка вкрала квиток.

    Любомир допоміг дівчатам спуститися з бусу, тримаючи їх за руки. Радомир вистрибнув самостійно.

   - Андромедо, - сказав співак, - не забудь про мене! - Він посміхнувся, кивнув та скочив у бус.

   - Який же він гарний! – Констатували Роді та Веста.

    Дівчата пішли в готель, а, дещо засмучений, Радомир побрів до свого місця проживання.

    Веста вийшла на своєму поверсі, а Андромеда та Ра Он на дев’ятому. Сидячи у кріслі у своєму нічному халаті, Б’янка читала книгу. Вона почула кроки та підняла голову:

   - І як воно?!

   - Все було пречудово! – Одізвалася Роді. – А що у тебе?

   - Якщо мама знову змусить мене відвідати тих родичів, я або втечу на Венеру, або переріжу собі вени! Розповідайте про концерт!

    Коротко, дівчата описали свій вечір, наголошуючи на тому, що не можуть порушити обіцянку конфіденційності. Але Роді дала фото з автографом кумира мільйонів, а Ра Он, яка вже думала продати додатковий мерч, спромоглася відірвати від себе один пакунок.

    - О, Боже! Я – така щаслива! У мене є всі їхні автографи!  - Притискала до себе Б’янка свої диво-подарунки. – Але, я б хотіла ще побачити Любомира на власні очі!

   - Ще побачиш, - запевнила її Ра Он.  

   - Звідки ти знаєш? – Здивувалася Роді.

   - Інтуїція. І якщо хочете, то сидіть тут до ранку, а я пішла у своє зручненьке ліжечко спати.

   - Я з тобою, але я – перша в душ! – Заявила Андромеда.

   - Вона боїться, - уточнила панна Кан у громадянки Італії, - що я підсуну їй у ліжко гадюку?

   Коли Ра Он вийшла з душу до кімнати, у своїй білій масці на обличчі, вона здригнулася, бо Андромеда витріщалася у вікно на нічний Київ.

  - Чого ти не спиш? – Дорікнула панна Кан подрузі.