Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Хто не розуміється на чарах? – До бібліотеки увійшла Веста.

   - Я, - збрехала Ра Он. – На європейських. Поки що, в бухгалтерських книгах немає нічого цікавого. Окрім того, що «Сучасні амазонки» оплачують послуги готелів у великих розмірах. Ви не надали знижки?

    - Надали. Але ми не можемо прямо заявити про це моєму татові, тож хитруємо.

   - Твоя мама, - прямо заявила Ра Он, - наживається на цих нюансах між справжньою ціною, та  тією, що оплачуємо ми?

  - Ні, - похитала головою Веста. – Маму гроші не цікавлять. Я це кажу не через те, що віддана донька. А через те, що колись підслухала, як пані Крушельницька звинуватила матусю у тому, що вона не одружилася з нафтовим магнатом, що б полегшило життя сучасних амазонок. А мама сказала, що її цікавить людина, а не її гаманець. Тож, я не можу повірити, що моя мама шукачка грошей.

   - Мабуть, - кивнула Ра Он, - ти – права. Але ці три голови щось справді крутять із грошима. Щоправда, я поки що не знаю, що саме вони роблять.

    В день виступу гурту «Діти змієногої богині»,  Андромеда та Ра Он чекали на Весту перед готелем. Червнева спека вже спала, і було добре почекати на вулиці. Пів години тому, нещасна Б’янка пішла до своїх родичів. Але Роді пообіцяла зробити декілька фото та відео з концерту. Це трохи підбадьорило громадянку Італії.

  - Чому Веста не може збиратися так швидко, як ти? – Завила Ра Он.

  - Бо мені не потрібно накладати макіяж, через мою алергію, - зауважила Амі.

  - А натуральні засоби не пробувала?

  - Мені все не підходить. Дивно, як я ще можу пити трав’яні чаї, їсти городину та решту рослин.

    Не відомо, що на це відповіла б Ра Он, але до них підійшов хлопець у кепці та медичній масці. Через плече у нього була сумка-планшет.

    - Дівчата, - запитав хлопець знайомим голосом та трохи опустив свою маску. Це був – Радомир. – Я можу десь з вами поговорити, допоки мене не побачила ваша третя подруга?

  - Навряд, - зітхнула Ра Он, - бо ми якраз чекаємо на Весту. Ми йдемо на концерт гурту «Нащадки змієногої богині». – Радомир витріщився.

   - «Діти змієногої богині», - зітхнувши виправила Роді.

   - Баайдуже! О, Амі, а ми можемо останній квиток віддати нашому другові-екскурсоводу?

  - Зараз збігаю…, - почала Андромеда, а Ра Он витягла четвертий квиток зі своєї сумки-планшета.

   - Чому він у тебе? – Вирячилася донька професора історії.

   - Моя жіноча інтуїція підказала мені, що панич-майбутній археолог нас знайде та з радістю піде на концерт. Але я його тобі віддам не просто так. Ти проведеш для нас екскурсію до концерту. Шлях до зали якраз пролягає видатними історичними місцями. Потім нагодуєш нас вечерею за свій рахунок і, якщо попередня екскурсія-експромт нам сподобається, то проведеш або нічну, або за декілька днів іншу. Якщо все буде чудово, я текст твоїх екскурсій перекладу корейською. Але я це зроблю за  певний відсоток від доходу.

   - Це – немає сенсу, бо корейську я не знаю, - спохмурнів Радомир.

  - Андромеда її знає, - відрізала Ра Он.

  - Але ж не настільки! – Зойкнула донька професора.

  - Ну, тоді я проводитиму екскурсії. А якщо не зможу, то знайду когось. В Києві багато студентів з Кореї. Може, літо буде не  урожайним, то мій тато з радістю схопиться за цю роботу. Але ми повинні спочатку пересвідчитися, що ці екскурсії справді цікаві. Чи може, я тут дарма викладаюся, а ти хочеш піти на концерт лише і виключно зі своєю дівчиною?