Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

    Поки голову Ра Он атакували різні думки, Любомир продовжував співати. Він встав, а мелодію підхопили скрипки та флейти, що приймали участь у концерті.  Співак, все ще співаючи, відірвав панну Кан від роялю, нахилився до неї…

   «ВІН МЕНЕ ЗАРАЗ ПОЦІЛУЄ?!», перелякалася Ра Он, а тоді, на останньому акорді, почалася злива.

    Глядачі були у захваті та привітали воду оплесками. І лише ті, хто перебував на сцені та знав сценарій, Андромеда, Веста та Радомир зрозуміли, що щось пішло поза планом.

    - Це якійсь збій, - зауважив Радомир. Веста смикнулася, бо вона відчула, що це було – магічне втручання. Невже цей збоченець теж – відьмак?

   - Чому ти так думаєш? – Дещо грубо запитала Веста у студента-історика.

   - Подивися на їхні обличчя. Вони всі здивовані, - пояснив Радомир. Андромеда кивком погодилася з хлопцем.

    Тим часом, Любомир передав Ра Он охоронцям, що вибігли на сцену, а сам, разом зі своїм гуртом почав вітати глядачів.

   - Я маю йти за Ра Он, хоч вона ще та свинюка! - Заявила Роді.

   - Навіщо?! – Здивувалися Веста та Радомир.

   - Мені не подобаються ті охоронці! – І вона помчала за куліси. Веста та Радомир перезирнулися та помчали за донькою професора.

    Роді вискочила в коридор. В кінці якого, один з, спортивного вигляду, м’язистих, охоронців, відвів Ра Он у кімнату та зачинив за дівчиною двері. Андромеда кинулася туди. За нею бігли чотири охоронці, які її проґавили на вході в коридор. За чотирма охоронцями бігли Веста та Радомир.

    Андромеда перша добігла до кімнати, в яку підступний охоронець запхав Ра Он та зачинив за дівчиною двері.

   - Ти хто така?! – Запитав потенційний викрадач.

   - Я прийшла за своєю подругою! – Повідомила Андромеда, яка все ще гнівалася на подругу. – Я не дозволю, щоб ви викрадали невинних дівчат!

   - Якого?! – Лише встиг запитати охоронець, перед тим, як Роді вдарила його по нозі. Звичайно ж, він завив та втік від дівчини, якнайдалі. Що ж, іноді це невезіння має деякі плюси, кивнула своїм думкам Андромеда та відчинила двері.

   У кімнаті, Ра Он витирала рожевим рушником свою голову. Вона знервовано повернула голову до дверей, а тоді сказала:

   - А, це – ти. Що ти тут робиш?!

   - Я ще не вирішила, - пояснила Андромеда. – Може, рятую тебе, а може зараз вріжу. Якого біса ти всунулася замість мене на сцену?! Це був – мій квиток!

   - Вибач, але я подумала, що було б недобре, якби всі побачили, як твій кумир дряпає від тебе через всю концертну залу. Це б зіпсувало його репутацію. А заразом, всі б почали думати, що ж у тобі такого жахливого, що хлопець, щойно побачивши тебе, втік. Наступного разу, гаситиму у собі ці гуманістичні думки. І ось, - вона мотнула головою, а до Роді прилетіла довга рожева троянда. – Це – твоє. – І вона похитала головою та всім тілом, через що всі краплі з її одягу стрибнули на підлогу рівним колом.

   - Вибач, - покаялася Андромеда, - я погано про тебе подумала, через моїх колишніх псевдо подруг, - вона понюхала троянду.

   - Знаєш, - повідомила Ра Он, - я не вірю, що люди можуть змінитися. Тож, ти маєш визнати, що я від народження була Янголом! – Донька професора захихотіла. – Як ти сюди дісталася?

   - Ну, - почала Андромеда. Але в цю мить до кімнати без стуку увірвався Любомир.

   - Як ти? – Запитав співак у Ра Он та відсунув Андромеду за талію в бік, викликавши здивування на обличчі Ра Он. - Висохла? Мені дуже шкода, що так сталося. Це не було за планом. Чи можу я щось зробити, щоб відшкодувати шкоду?

   - Ну, - посміхнулася своєю гарною посмішкою панна Кан, - підпиши автографи для моїх друзів.

   - Цього буде достатньо? – Здивувався Любомир, а тоді повернувся до Роді. – Ти – хто? Я не пам’ятаю тебе серед команди.

   - Це – моя подруга, - пояснила Ра Он. – Вона вирішила, що мене викрали.

   - Подруга, - зрозумів співак. – Давайте, тоді я вас пригощу вечерею. Взагалі-то ми мали вечеряти з хлопцями, але я можу приділити одну вечерю фанатам. Ми з хлопцями все одно обговорюємо одне й те саме. Але вам доведеться підписати договір про нерозголошення про те, куди ми підемо, що робитимемо і про що розмовлятимемо.

   - Нас ще двоє, - пробурмотіла червона Роді.

   - І де решта? – Підняв брови красень з блакитними очима.

   - Вони прикривали мене від охоронців, - булькнула Андромеда. Любомир вискочив до коридору, де четверо балакучих охоронців тягнули за руки Весту та Радомира, очевидно до поліції. – Це – дівчина та хлопець?

   - Так, - кивнула донька професора, з’являючись в коридорі. – Он ті двоє.

   Співак покликав охоронців та пояснив, що ті двоє – його друзі.

   Вони вечеряли, у досить консервативного вигляду, кімнаті ресторану. Там були вишукані та елітарні закуски, спокусливі розігріті другі страви на різні смаки: для веганів, вегетаріанців та хижаків. Тобто, там було всього їстівного вдосталь та на будь-який смак. У своєму дитинстві, Ра Он про такий стіл могла лише мріяти. А от інших дівчат (сумнівної поведінки, як чомусь прийнято казати), алкоголю, наркотиків та іншого, про що, зазвичай, кажуть у кримінальних відомостях,  не було.