Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

  - Здуріти можна! – Видохнув студент історії, сповзаючи по стіні та здивовано дивлячись на спину Вести.

   Декілька днів майже нічим не запам’яталися. У нових сучасних амазонок були лекції, за якими вони мали потім здати ще декілька іспитів: різні види науки, історія (версія амазонок), правила сучасних амазонок та початкові основи медицини.

     Все було доволі нудним. Єдине, це - урок медицини був своєрідним. Андромеда мала накласти на Ра Он гіпс на шию і так його перетягнула, що бідна панна Кан ледь не задихнулася. Бідолашній напів кореянці ще пощастило, що це помітила Б’янка і вчасно врятувала панну Кан.

    Фізичні вправи всі звелися до басейну. Тож, наша дружня трійка ці уроки проводила у бібліотеці. Іноді до них заходила Веста, але Ра Он поки що не розшифрувала бухгалтерські записи.

    Подруги втрьох сиділи у магічній бібліотеці. Ра Он намагалася розібратися у бухгалтерських записах. Не певна, чи я сказала, але її мама була бухгалтером у їхній сімейній фірмі та навчила Ра Он цій премудрості. Роді читала англійською книгу найдивніших заклинань, а Б’янка захоплено читала повну версію «Енеїда» покійного пана Вергілія, в оригіналі.

   - Це просто – найжахливіший жах! – Здригнулася Андромеда.

   - Що таке, Амі? – Підняла голову від свого читання Ра Он.

   - Яка ще «Амі»? – Прокинулася Б’янка.

   - Це, Ра Он так скоротила моє ім’я, - пояснила Андромеда. – Зазвичай, мене всі кличуть «Роді», але ти ж знаєш, що Ра Он завжди хоче виділятися. - Панна Кан фиркнула, а Б’янка кивнула.

   - Я думала, - сказала громадянка Італії, - що твоє скорочене ім’я, то: «Меді». Але я тоді теж кликатиму тебе «Роді».

   - А як звати твого брата? -  Запитала Роді, чи Амі, у Ра Он. – Хьон У? Сон Дже? Чжі Ун? Джун?

    Панна Кан витріщалася на панну Любомирченко так, ніби Ра Он не вистачає повітря. Андромеда додала ще декілька чоловічих корейських імен. Ра Он здалася:

   - Ладислав, - відповіла на запитання Андромеди панна Кан. Андромеда вирячилася, а Б’янка розреготалася. – На твою думку, - доволі загрозливо Ра Он повернула голову до громадянки Італії, - це - смішне ім’я? Не думаю, що воно смішніше за твоє!

    - Вибач, - не змогла стриматися від сміху Б’янка. – Але Роді припустила, що у твого брата корейське ім’я. А я думала, що щось таке міжнародне, на кшталт Віктор, Марк, Антоніо, чи може Давид. І не очікувала, що воно виявиться таким давнім.

   - Я надзвичайно щаслива, що тобі смішно, - заявила Ра Он Б’янці, а тоді додала звертаючись до Амі, - якщо тебе так цікавить мій брат, то я дам тобі номер його телефону і залиш, нарешті, мене у спокої!!! – Нагримала вона. Тоді зітхнула та запитала майже примирливо, - що ти там такого жахливого вичитала?

    Виявилося, що Андромеда знайшла старезне, як світ, заклинання, яке називалося «Подарунок Женцю». Це було надзвичайне складне, але ефективне заклинання. Його було дуже важко накласти, але той, хто був проклятий тим заклинанням розвалювався на частини дуже повільно та боляче. Тобто, це було саме те заклинання, яке б більшість людей наклала на тих, хто їм не подобався.

   Але воно було таке страшне, що не кожен ризикнув би його накласти. Бо, бачите, той, хто надсилав це заклинання на свого кривдника, після смерті кривдника, отримав би всі ті жахливі тортури і собі самому. Звичайно, можна було б стати самогубцею та позбавити себе жахливого болю. Але тоді, душа того хто наклав заклинання би вічно перебувала у пеклі, без права на переродження. Хіба що, Вищі Сили б змилувалися над тією нещасною душею.

   - Дурня якась! – Заявила Ра Он. – Жодна розумово здорова людина не накладатиме такого жахливого заклинання на свого кривдника. Достатньо лише побажати розлад шлунку. Хоча, - вона перегорнула сторінку, - тут пишуть, що можна загрожувати застосуванням такого заклинання.

   - Загрожувати? – Здивувалася Амі.

   - Так, - кивнула Ра Он. – Ось тут адреса, де можна перевірити, чи заклинання відправили у чергу на чекання, чи воно вже виконано.

   - Я не розумію, - сказали Роді та Б’янка.

   - Я.. не певна…, - повільно відповіла Ра Он, вивчаючи книгу, - але схоже, що можна пригрозити ворогу, що застосуєш це закляття та відправити його, тобто заклинання, так би мовити, до запитання. Якщо ворог знайде адресу «черги на виконання», то перелякається і не буде робити дурниць. А якщо не повірить і виконає те, від чого його просили утриматися, то захворіє, а той, хто наклав це заклинання захворіє після смерті ворога. Навіщо такі складнощі?!

   Ра Он магічними рухами ввела адресу, і вони вдвох з Б’янкою побачили, що хтось вже використовував це заклинання. Десь з десяток осіб відправляли заклинання в чергу на виконання. Але, чи то відмовилися, допоки заклинання не спрацювало, чи кривдники не робили того, про що їх просили відмовитися, з’ясувати не вдалося.

   - На мою думку, - заявила Ра Он, - це закляття є геть непотрібним. Хіба що, ваш супротивник повірить, що він живцем згниє. Але для цього потрібно мати магічний дар та можливість зазирнути до тієї черги на виконання, інакше ворог вирішить, що ви – блефуєте. Але: БААААЙЙДУЖЕ! Я ніколи не наважуся виконати таке огидне заклинання! Але ж Амі його знайшла, бо геть не розуміється на чарах!