Старі-старі казки - Оксана Каліна
– Ну давай! Давай! – самі знаєте що.
Принц від такої наполегливості і тяжкої повинності (саме така – приємність перетворилась в повинність), схуд кілограмів на 15 і знов впав в тоску.
«Чорт з ним, – подумав він, – відкрию другий горіх. Гірше вже не буде. Хочу драйву, але не такого, як з любкою. Але ні, хай і Любка буде, про всяк випадок».
Принц розлущив другий горіх і раптом з нього вискочили люди з автоматами і націлили дула. Принц, вибачайте за натуралізм, мало не вкакався від несподіванки і страху, але швиденько оговтався і заховався за важкий дубовий секретер, що доживав свій вік на горищі.
«Ого, та це войнушка! – повеселів він, – таки драйв!»
Принц був хлопцем хвацьким, та і в армії свого часу непогану підготовку пройшов, тож заламав одного недолугого автоматника (вони йому чомусь здалися неповороткими, як ляльки, а може то ляльки і були), вирвав зброю в другого і скотився сходами з горища.
Оце була веселуха! Оце адреналін! Це тобі не клуби палить та палаци з бізнесами будувати! Справжнє життя!
У війну Принц грався довгенько, може з пів року, йому, як всякому нормальному, здоровому, азартному мужику, стрілялки прийшлись до душі. Але й тут він почав втомлюватись. Та ще й Любка зі своєю нібито любов’ю. Виходило, що війна у нього з обох боків точиться – і з автоматниками, і з Любкою, бо та вимагала не тільки уваги, а й подарунків, грошей, курортів, дорогих ресторанів і т. д, і т. п.
І один прекрасний день Принц раптом зрозумів, що йому хочеться назад, в минуле. До дружини, з якою, не пойми чого, собачився по тридцять раз на день, але яка завжди чекала його на вечерю і хвилювалась, де він, як, і що. До дітей, які при зустрічі обліплювали батька, мов іграшки ялинку на Новий рік, до свого палацу. Він хотів був розлущити третій горіх і забажати, аби все повернулося на свої місця, але передумав: ну її в будку, ту чортовщину. Сам впорається. І викинув горіх у річку, за ним тільки забулькало.
До чого ця казка, може спитаєте ви? Дівки, адреналін, пригоди і так далі – то деталі, але направляюча повинна бути одна – сім’я. Оце така думка казкарки Калини. А що думаєте ви?
Оглавление Ведмідь і Маша Казка про Щастя Казка про Золоту Акулу Казка про два береги Казка про Карму Казка про хлопчика, у якого вірили чудеса Король Дроздоборід У лісі, лісі темному… Як Попелюшка вирішила розв’язати Казка про випрошену любов Принцеса і Дракон, або вибрики чоловічої логіки Принцеса і Жар-Птиця Казка про золоту дорогу Казкар Принцеса і соплі Казка про Фейсбук Принцеса і філософська казка Принцеса на горошині Принцеса-втікачка Про затемнену лошадку Свинопас Принцеса і мамина доля Принц і майже гарем Стара-стара казка Три горішки для принца
