Старі-старі казки - Оксана Каліна
– Мені треба влюбиться, – казав Принц за чаркою випадковим співбесідникам, – баба мені нада нова. Хороша баба. От тоді у мене з’явиться мета і інтерес до життя.
– Дак а стару бабу куди дівать? – часто питали випадкові співбесідники, видно, їх теж хвилювала ця тема.
– ………………… – сказав Принц, – я хочу, шоб мене любили таким, як я є, а не на короткому повідку тримали. От я п’яниця і гультіпака, так що? Я вже не змінюся, значить на тобі, люба, такий подарунок. А не хочеш – на хер з пляжу, я тут ляжу, – грюкнув він кулачиськом по столу так, що аж склянки підстрибнули.
Коротше кажучи, вирішив Принц іти шукати нову бабу, яка б полюбила його таким, який він є, і заодно щастя принесла. Але подумав-подумав, і прийняв рішення притвориться свинопасом. Принца, хоч і з половиною королівства, полюбить всяка, а от шоб свинопаса, то тільки та, в котрої по справжньому щира душа. Ось десь приблизно так розсуждав Принц.
Сказано – зроблено. Вирядився Принц у лахміття, вимурзав морду ліца темною фарбою, тай пішов тіпа найматися на роботу. Справа в тім, що Принцове півкоролівста спеціалізувалось на вирощування свиней. Вважай, кожен другий житель тримав свиноферму, велику чи маленьку, це вже хто як міг. А якщо в когось не було свиноферми, то в підсобному господарстві десяток-другий поросяток утримувалось, так що свинопасу робота знаходилась завжди.
Принц вирішив влаштуватись на роботу, куди, як кажуть, Бог пошле. Він взяв карту королівства, тнув в неї пальцем і пішов собі по обраній випадком адресі. Опинився, ні багато, ні мало, у купецькому обійсті. Постукав, двері йому відчинила приємна молода особа у строгому діловому костюмі. «Оце так феміна!» – подумав Принц.
Дівчина якраз була в його смаку: струнка смаглява блакитноока брюнетка.
– На роботу свинопасом візьмете? – спитав Принц.
Брюнетка уважно, ніби просканувавши, подивилась на нього холодними блакитними очима, і сказала:
– Медична довідка про стан здоров’я є?
Принц кивнув в знак згоди.
– Знач так, – вела далі ділова брюнетка, – на роботі не пить, не курить, порносайти не ганять, у «Фейсбуці» не висіть. Зарплата нормальна, але за невиконання попередніх пунктів – звільню.
Принц зачаровано дивився, як рухаються повні губи цієї ділової особи і уже повним ходом уявляв собі, як він з нею… ну, самі розумієте що робить.
«Ось зачекай, ділова ти моя, – думав Принц, – не мине й місяця, як будеш ти за мною хвостиком бігати, на задніх лапках стоять і коє чого просить».
Була у Принца така «манєчка» – будь яку особу жіночої статі, котра йому сподобалась, він вважав своїм святим обов’язком у себе закохать, ну а потім плавно перейти до пошуків іншої. Видно, не було чим зайнятися людині.
Діло зробилося швидше, ніж казка розповідається. Обаяв наш Принц ділову брюнетку в лічені дні – було в ньому щось таке, що неймовірно приваблювало жінок.
Сам Принц наче теж звеселився, бо Ділова йому дуже подобалась: гарна, хвацька, зароблять уміє і в ліжку сумувати не дає. Але через деякий час почала Ділова донімать Принца: мовляв, ти що, так і збираєшся все життя на свинарнику працювати? Треба рости над собою, вчитися заробляти, мужчина повинен то, мужчина повинен сто, а інакше який ти мужчина і т. д.
– А я хочу шоб мене любили таким, як я є! – сказав Принц і потулив від Ділової брюнетки далі щастя шукать.
Знову взяв карту, тицьнув навмання і пішов за адресою. Цього разу випадок привів його до якогось офісного центру. Принц і не знав, що в його королівстві є такий. Він взагалі останнім часом перебував в затяжній депресії з приводу відсутності щастя і державним справам приділяв мінімум уваги.
Через прозорі скляні двері Принц попрямував до стійки адміністратора.
– Свинопасом на роботу візьмете? – задав він вже традиційне питання.
– Який в чорта свинопас? – рявкнув адміністратор – молодий хлопчина, – ти шо в кабінетах на паркеті свиней пасти збираєшся? Вали звідси, доки руки-ноги не попереламував, тут пристойні люди працюють.
Принц хотів було натовкти пику зухвалому офісному «планктону», а ж тут побачив, як сходами спускається дивне біляве створіння з тонкою талією і величезними карими очиськами.
«Фея, – подумав Принц, – німфа, небесне створіння. Така точно не буде зудіть на вухо, тільки цвірінчатиме, як пташинка».
Принц зачаровано дивився на Фею. Вона теж поглянула в його бік і промовила неочікувано низьким, густим, який аж ніяк не в’язався до її небесного образу голосом:
– Нехай зайде до мене в кабінет.
Принц підтюпцем побіг за Небесним Створінням. А Небесне Створіння, як тільки зачинились за ними двері, притисла Принца до стіни і, вважай, згвалтувала його. Правда, він не дуже й опирався.
Коротше, став Принц жити у Небесного Створіння в квартирі. Такого сексу у нього ще в житті не було! Саме ж створіння було вільною художницею, талановитою, конєшно, але з тараканами в голові. Ну, як і у будь якої творчої особистості. А через деякий час Принц зрозумів, що секс для Небесного Створіння, це щось на кшталт акумулятора енергії, вона так заряджається., робить це часто-густо і не з ним одним. Як мужчина у якого присутній нормальний приватно-рабовласницький інстинкт, Принц не зміг таке довго терпіти і пішов. Та й то – ледве ноги виніс, бо ненаситність Небесного Створіння почала порядком його діставати.
На прощання він сказав свою коронну фразу:
– Хочу, щоб любили мене таким, як я є, а не бачили в мені лише секс-машину.
Довго чи коротко, мало чи багато отак «свинопасив» Принц, але щастя так і не дістав. Всюди від нього щось вимагали, навчали, повчали, вказували, виказували і ніхто не хотів любити Принца таким, який він є. Нє, одна, правда, любила. Хороша дівчина: руда, з розсипом смішних веснянок на кирпатому носі. Вона годила Принцу, як могла, і часто повторювала:
– Я люблю тебе, таким, який ти є, з усіма недоліками.
Та Руда швидко Принцу набридла. Вона була правильною дівчинкою, а Принц шукав, мабуть, драйву…
До чого ця, філософсько-заплутана казка, може спитаєте ви? І сама не знаю, навіщо стільки нагородила. Але як сказав хтось з мудрих: кожна дорога має лише десять кроків, якщо ти зробив свої п’ять, а тобі ніхто не йде на зустріч, чи варто взагалі по ній просуватись? Стосунки – процес взаємний, де
