Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
- Дашо, ти розумієш що ти робиш? Це ж божевілля якесь. Я вже навіть не говорю про те, що в перегонах будуть брати участь учасники, які не вперше це роблять . Я говорю тобі про те, що це небезпечно .
- Я це все розумію , та в мене немає вибору . Якщо не я, то хто ? В Дані більше нікого немає, тільки я .
- Саме так, Дашо . В малого більше нікого немає. Якщо з тобою щось станеться , він взагалі сам залишиться .
- Не говори дурниць . Я ганяю на байку, вже кілька років. Відколи Борис його собі купив.
- Так. Але одна справа, як ти кажеш, 'ганяти ' з Борисом по трасі , за містом , а зовсім інша перегони.
- Оля, твоя справа домовитись про байк, решта вже мої проблеми. Ти мені допоможеш? - Я вже домовилась, Дашо. Просто хвилююсь за тебе. Ігор сказав, що той хлопець дасть тобі свій байк на перегони і ти будеш приймати участь замість нього, бо він зламав ногу.
- Ура. Ну тобто не тому, що він зламав ногу, звісно, а тому, що я прийматиму участь в перегонах. І я переможу, от побачиш.
- В даному випадку, головне щоб ти повернулась жива і неушкоджена.
- Дякую тобі , Оля.
- Перегони розпочинаються о 19.00. Біля старту тебе буде чекати хлопець, якого звуть Олег, він передасть тобі байк. Все. Моя місія виконана.
- Дякую. Побажаєш мені успіху?
- Ага. Зараз. Я тебе саму не кину. Я поїду з тобою, Дашо .
- Оля, ти найкраща. - обіймаю подругу і йду збиратись, точніше налаштовуватись.
Дівчина Бориса, позичила мені свою шкіряну куртку, штани і шолом. Вона трішки більша за мене, тому її речі мені великі. Але добре , що хоч такі є. Купувати собі одяг, в мене немає можливості.
Я вже кілька років берусь за будь-яку роботу, щоб допомогти братику, в якого проблеми зі здоров'ям. В нього хвороба Блаунта. І так як жили ми в дитячому будинку, особливо ніхто не звертав увагу на його проблеми з ногами. Коли він був маленьким, можливо можна було це зупинити. Викривлення його ніжок прогресує з кожним роком. Йому необхідна операція, яка може зупинити подальше погіршення ситуації і запобігти постійне пошкодження області зони росту. Операція потрібна терміново. Та мені потрібні гроші . Якщо я переможу в перегонах, залишиться зібрати не так багато, і скоро мій братик зможе нормально ходити і правильно розвиватись.
Коли ми з Олею приїхали в те місце, де мають відбуватись перегони, мені стало трохи страшно. Особливо дивлячись на тих бородатих амбалів, з якими я змушена буду змагатися. Хлопця на ім'я Олег , ми знайшли швидко, він і його компанія відрізнялися від тих амбалів і виглядали як ' нормальні люди.'
Коли переодяглася в позичені шкіряні речі і вдягла шолом , почали сильно тремтіти руки і ноги. Не могла зібратись. Оля зрозуміла, що зі мною відбувається і пригрозила , що якщо я не заспокоюсь, вона зробить так, щоб мене зняли з змагань. Подіяло. Я сіла на байк і поїхала на 'старт'.
Коли почались перегони, я відключилася від всіх і всього і бачила лише дорогу. Лише один учасник, постійно їхав поруч, в якийсь момент здалось, що він переможе, але , мені більше потрібно. Коли зрозуміла, що я це зробила, спочатку розгубилась а потім обіймались з Олькою і верещали з радості. Мабуть не часто цим бородатим амбалам , доводиться таке бачити. Я така щаслива, що словами не передати. Хочеться всіх обіймати. Бачу що учасник, який прийшов до фінішу другим, під'їхав до Олега, який передавав мені байк. Вирішую привітати хлопця з другим місцем і віддати Олегу ключі від байка.
Хамло мажористе, зіпсувало весь настрій. Коли він почав діставати з гаманця гроші, хотілось плюнути в обличчя. А коли притяг до себе, навіть не зрозумів, що я поцупила його гаманець. Я хотіла його просто провчити і думала віддати йому все. Та коли побачила , що там приблизно та сума, якої не вистачає для операції братику, моя гордість, взяла за ручку порядність і разом пішли гуляти. Я зателефонувала лікарю і він призначив день операції.
Довго налаштовувалась, щоб зателефонувати мажору. Насправді, хочеться подякувати йому, хоч він мені нічого не давав, я сама взяла . Було соромно зізнаватись Денису, що я взяла, точніше вкрала в нього гроші. Та коли він знов почав мене ображати, я вирішила що це була не крадіжка, а компенсація за моральну шкоду. Я віддала гаманець Максу, бармену з кафе, в якому іноді з Олею відпочиваємо і пішла до лікаря, який обіцяв допомогти Дані.
Тепер, коли призначена дата операції і все оплачено, можна видихнути і не братись за будь-яку роботу, працюючи практично постійно. А знайти одну, нормальну, постійну роботу. Я крім школи ніде не навчалась, не було на це часу, знову ж таки, потрібні були гроші. Шукаю роботу прибиральниці, доглядальниці, помічниці в домашньому господарстві, чи щось таке. Так як в більшості людей, упереджене ставлення до дітей з дитячого будинку, вже кілька днів, не можу знайти роботу. Та на щастя втрутилась доля. Коли я виходила з торгового центру, куди хотіла влаштуватись прибиральницею, а не взяли мене з тої самої причини, про яку я говорила. Я побачила як одна жінка, яка розмовляла по телефону залишивши свою сумочку висіти на перилі, взяла пакети і покинула торговий центр. Я не довго думаючи , зняла її сумочку і наздогнавши жінку, повернула їй . Жінка подякувала і запитала чому я така засмучена, я їй розповіла , що мене не беруть на роботу , бо я з дитячого будинку. І так слово за слово, вона запропонувала мені роботу в своєму будинку. Мало того, так як будинок її знаходиться за містом, вона щей запропонувала мені там поселитись. Я на радощах обійняла її. Приємна жіночка, здається. Звісно я погодилась і на роботу і на житло . Здається життя починає налагоджуватись. Якщо все буде добре, операція Дані буде успішною і він одужає, я спробую здійснити ще одну свою мрію. Навчатись в університеті і здобути вищу освіту. Але до цього ще далеко. Завтра я поїду в будинок Маргарити Петрівни і сподіваюсь все буде добре.
