Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
Прокидаюсь вранці з прекрасним настроєм. Відчуваю що моє життя, налагоджується. Посмішка розпливається на обличчі, коли згадую, що я влаштувалась на справжню, нормальну, постійну роботу. Перший раз в житті. В братика завтра операція , дуже сподіваюсь, що все пройде успішно і скоро Даня зможе нормально ходити. Підіймаюсь з ліжка, приймаю душ і виходжу на кухню, де вже готує каву Оля.
- Привіт Оля . - цілую подругу в щоку.
- Привіт Дашка, чого ти так світишся?
- Ой , Оля я така щаслива що знайшла роботу. Шкода тебе покидати тут саму , але ж сама розумієш , мені потрібні гроші. Дані ще потрібна реабілітація , це все не так швидко , а там я реально буду економити гроші, на оренді житла. - Так , пощастило тобі подруго. Давай влаштовуйся, ще мене до себе забереш. - сміється Оля. - А ти там не знаєш, в господині немає синочка? Може ми тебе там ще заміж пристроїмо.?
- Ха-ха-ха. Ну так, мене там чекають. - посміялись і попивши каву я пішла в свою кімнату збирати речі і збиратись до будинку Маргарити Петрівни. Вибрала те , що більш-менш нормально виглядає, склала в невеличку сумку і попрощавшись з Ольгою пішла на автобусну зупинку. Їхали ми довгенько . Коли ми заїхали на вулицю , яка мені потрібна і я побачила ці будинки, мені здалось що я потрапила в якийсь американський фільм. Таких будинків, я в житті не бачила , один більший другого. Височенні паркани. Там дуже гарно і дуже спокійно . Тихо. Вийшовши на зупинці я пішла шукати потрібну мені адресу, яку ще вчора мені назвала Маргарита Петрівна.
Будинок знайшла швидко, він знаходиться буквально в кількох метрах від автобусної зупинки, це теж дуже добре, тому що я все одно буду їздити в місто , щоб провідати братика . Коли підійшла до воріт, натисла кнопку, мені відкрив двері якийсь чоловік . Я так зрозуміла , що він теж працює в цьому будинку . Я сказала що мені до господині , він показав куди мені йти . Подвір'я - це ще одна окрема історія. Там настільки багато місця, там настільки просторо, ці чистесенькі пострижені газони, прекрасні квіти , величезні кущі троянд . Мені тут дуже сподобалось . Все дуже гарно , дуже охайно. Коли я підходила до входу в будинок , навпроти мене вийшла Маргарита Петрівна. Це мене дуже вразило. Вона навмисно вийшла мені назустріч і дуже тепло посміхалась. Було таке враження, наче я прийшла не на роботу до неї влаштовуватися , а приїхала до неї в гості . Мабуть все-таки , моє перше враження про цю жінку, виявилось вірним. Вона добра , щира і привітна людина. Маргарита Петрівна запросила мене в будинок . Коли я увійшла , я навіть не знаю, якими словами можна описати моє враження, від цього будинку зсередини. Там були такі меблі, такі речі, що до них було страшно торкнутись . Здавалось кожна річ коштує таких грошей , яких мені за все життя не заробити. А мені доведеться це все мити , протирати, потрібно буде бути, дуже уважною і обережною. Ми з господинею пішли на кухню , де була ще одна жінка ,виявляється це була кухарка , звати її Віра . І я бачу що Маргарита Петрівна, з Вірою спілкується так, наче вони подруги. Це дуже дивно. Дуже дивно, коли така заможна людина, поводить себе так просто , щиро. Взагалі мені дуже сподобалось і відношення і робота , ну і що буду приховувати, звісно зарплата теж. Виявляється я буду не прибиральницею, як я думала , Маргарита Петрівна сказала, що я буду її помічницею. Буду їй допомагати і супроводжувати куди їй потрібно. Я була шокована , вона не знає мене, бачить вдруге в житті, а таке враження наче вона мені довіряє. Маргарита Петрівна розлучена і в неї є два сини. Один син , старший , живе з нею тут, за містом , а молодший , живе в місті з батьком і його новою дружиною. Я так зрозуміла що ці сини від різних батьків. Від різних шлюбів і вони не надто люблять один одного . Звісно вона мені цього не говорила, але по розмові, я чомусь сама зробила такі висновки. Вона сказала що старший її син зараз на роботі , приїде ввечері , вона нас познайомить . Ще сказала, що вона і лише вона може давати мені якісь доручення або роботу . Це мене теж дуже здивувало , але звісно порадувало. Я не боюсь роботи і знаю , що буду допомагати Вірі на кухні і я дуже люблю роботу з рослинами, тобто якщо мені дозволять я б доглядала за трояндами . Я знайду собі тут чим зайнятись, але саме відношення дуже здивувало. Можливо вона просто пожаліла мене. Та Мені байдуже в даному випадку, моя гордість може йти відпочивати. Мені потрібна робота, я була згодна на будь -яку роботу , з будь- якими умовами . Я була готова робити будь-що, прибирати в супермаркеті , та хоч мити туалети, лише б були гроші на оренду житла і допомогу Дані. Так що , я дуже щаслива , що саме я повернула вчора сумочку цій чудовій жінці.
Після того, як Маргарита Петрівна розповіла мені мої обов'язки , мені показали мою кімнату. Хочу сказати що такої кімнати, зрозуміло що не було в дитячому будинку, та вона виглядала так наче половина квартири в якій жили ми з Олею. В ній не було багато меблів , але було все що потрібно . Велике ліжко, тумбочки, шафа , стіл, стілець . А головне, у мене ніколи не було своєї власної душової. Взагалі в мене сьогодні таке враження , що це не про мене. Що я наче потрапила в якусь віртуальну реальність. А це всього лише, перший день. Я розклала свої речі в шафу і оглянувши гарно свою кімнату , вийшла з неї. Хотілось вже щось робити , хотілось віддячувати вже цій жінці , за дану мені можливість , жити краще . Маргарита Петрівна сказала , що зараз вона хоче поговорити зі мною, дізнатись мене краще. І тому ми з нею йдемо в альтанку на вулиці пити каву.
- Ну, розповідай Дарино . Як тобі тут? Подобається ? Ти не проти , що я буду називати тебе Дариною?
- Як вам буде завгодно. Звісно мені тут сподобалось. Тут дуже гарно . Так просторо . Ніколи не думала , що зможу жити в такому будинку . Я вам дуже вдячна , за таку можливість і я буду намагатись не підвести вас і буду робити все , що ви скажете. Якщо чесно не дуже розумію, чому ви взяли мене на цю роботу.
