Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

Ми з Лією переглянулися і пішли відчиняти двері. Після цього цілий натовп наших радісних одногрупників зайшли у будинок.

- Ну що, дівчатка, розважимося? - запитався наш одногрупник Джим, і поліз обіймати мене з Лією за талію.

- Затримай свої недорозвинені гормони, Джим. Тобі світить розважатися тільки з дівчатами, які працюють у стриптиз-барі, - відповіла Лія, і всі навколо почали сміятися.

Знаючи Джима, він не образився на Лію за її жарт, але все-таки забрав руки від нас.

- Ну що ж, пройдемо всі у вітальню, - запросила я і всі пішли за мною.

Зовсім скоро нам привезли їжу з ресторану, яку замовила Лія, і ми ввімкнули гучну музику. Основне світло вимкнули й натомість увімкнули декілька фонариків і гірлянд, які вже давно були у подруги. Поки всі танцювали або грали в настільні ігри, я проводила вечір зі своїм одногрупником Джеєм. Хлопець ще давніше признався мені у своїх почуттях, але взаємністю, на жаль, я не відповіла. Він гарний, цікавий, але я ніколи не уявляла себе разом з ним, тому мало б що вийшло з наших стосунків... Лія тим часом проводила час з Майком. Пам’ятаєте його? Саме з ним Райан побився тоді біля клубу. Подруга так плакала через нього, а тепер навіть виду ніякого не подає. Ну не можу я постійно її контролювати... Якщо хоче спілкуватися з ним, то нехай.

Багато наших хлопців уже встигли випити майже все спиртне, тому валялися на диванах. Або підтримували унітаз. Інші, ті що ще трималися, приставали до дівчат на танцмайданчику. Раптом заграла повільна музика і Джей запросив мене на танець. Ну що ж... Чому ні? Я допила баночку пива для хоробрості та вийшла з ним танцювати. Я старалася тримати дистанцію, але Джей все одно зробив спробу притягнути мене ближче.

В принципі, це ж просто танець, Ані.

Хлопець підняв мою одну руку, запрошуючи покрутитися. Я засміялася, але послухала, зробивши повний оберт і знову міцно схопивши його за руку. Він задоволено усміхнувся і сказав мені:

- Ти дуже гарно танцюєш. У тебе є до цього хист.

- Кожна дівчина вміє гарно танцювати, - я теж не приховувала усмішки.

- Можливо, але ти точно з них особлива, - відповів хлопець, застивши на місці.

Він нахилився до мене ближче, а я стояла мов вкопана, і не знала, що робити. Поцілує не поцілую? Хочу я цього, чи не хочу? Бляха, одна банка пива, і я вже замислююся над таким. Якби я була тверезою, то вже б давно відійшла. Але раптом я почула, як хтось дзвонить у двері.

О, це точно знак того, що мені варто відступити від Джея.

Ми з Лією переглянулись, і я показала їй жестом, що відчиню, вона лише легко кивнула на це.
Я вибачилася і, залишивши Джея, пішла до дверей. З легкістю відчинила їх і... Офігіла. На порозі стояв мій "непроханий гість" власною персоною. Я лише здивовано витріщилася на нього, кліпаючи своїми великими очима.

- Не може бути… Ти що, серйозно прийшов?

- А ти не чекала? - відповів Дейв і, посунувши мене, зайшов у будинок.

- Ні, не чекала. Тебе ніхто тут не чекає, краще йди геть, - відповіла тихо я і ще ширше відчинила перед ним двері.

- Ти ж це не серйозно, – сказав він, вдивляючись у мої очі, щоби зрозуміти, що я жартую.

Пробач, Дейве, але не у цей раз. Мені потрібно триматися подалі від тебе, бо я програю...

- Серйозно, - строго сказала я.

Дейв насупився гірко посміхнувшись. Я була занадто грубою з ним, так, але це єдиний вихід. Він різко сказав:

- Ти сьогодні не у гуморі… Але, добре. Я піду, якщо ти цього хочеш, – Дейв уже зібрався вийти з будинку, але до нас підійшла Лія, яка посунула мене ще далі й стала біля хлопця.

Ну, Ліііія! Чому ти завжди так невчасно?

- О, Дейв! Як добре, що ти приїхав. Ми тебе зачекалися, - крикнула Лія та обійняла його.

Поводять себе, як бісові найкращі друзі. 

- Дякую, Ліє, але я краще піду. За словами Аніки мене ніхто не радий тут бачити, - спокійно сказав Паркер, і глянув на мене, а потім на Лію.

От засранець! Він же знає, що Лія його залишить. Ще й мене у всьому звинуватив!

- І ти їй повірив? Дейве, Ані пожартувала. Тут всі тобі раді, проходь швидше! - відповіла Лія.

Дейв, на знак вдячності, поцілував її у щоку і, підло посміхнувшись мені, пройшов у будинок. Що це було?!

- Ані, я не впізнаю тебе! Чому ти така груба з людиною, яка тобі подобається? - запитала мене Лія і стала навпроти мене.

- З якою людиною?! Мені байдуже на нього, Ліє. Ти що, знущаєшся? Якщо він залишиться тут - піду я!

- Аніка, заспокойся! Ходімо, - подруга взяла мене під руку, потягнувши до вітальні. – Ми вип’ємо, розважимося, потанцюємо. Тим паче Джей уже зачекався на тебе. Хіба ти не хочеш заставити Паркера ревнувати? 

О, а це чудова ідея. Я знизила плечима і зайшла до вітальні. Почала шукати очима Дейва. Він стояв у кутку біля телевізора і біля нього стояло дві дівчини. Він їм щось цікаво розказував, а вони не щиро реготали й, користаючись нагодою, притискалися до нього ближче. Фу. Я мушу помститися. Я пішла шукати Джея і знайшла його дуже легко. Він так і стояв на танцмайданчику, очікуючи мене. Бідняга…