Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

     Відчуваю    себе    повністю    щасливою    і    задоволеною   життям .    Вже    кілька    місяців,    ми   з    Денисом    живемо    в    величезній    квартирі ,    але    до    цього   часу ,    іноді    прокидаючись    вранці,    не    розумію    де    знаходжусь   . Не    можу    повірити    в    те,    що    моє    життя   так    круто    змінилось.     Дуже    часто    чую    від   Дениса,    що    він    не   знає ,    за    які   вчинки   і  справи  ,   в   його   житті   з`явилась   я.  Та    насправді ,    я      вважаю   ,    що    все   навпаки,    це   мені    подарували    зустріч   з    ним   і    його   сім'єю,   яку    я   люблю,    наче    вони    мені   рідні.   Інколи    навіть    ловила    себе    на   тому ,   що    хотілось    звернутись   до   Маргарити   Петрівни ,   назвавши    її   мамою.    Вона   з    самого    початку    віднеслась    до    мене    так,    наче   вона   дійсно    моя    мати.     Недаремно    і   мій    Даня    прикипів     до    неї.    Ми    кілька    разів    приходили    разом    до    неї    в    гості ,     в    один    з   таких    візитів ,    Маргарита    Петрівна   запропонувала    йому    залишитись    на    ніч.    Після    чого  ,    він    часто    залишався    в   неї , а   зараз    взагалі    там   живе,   більше   ніж   з   нами.   Спочатку    я    не    могла    зрозуміти,    чому    так,    а   зараз   розумію .    Він    ще    маленький    хлопчик ,   йому   8    років    і   йому    потрібна   мати ,   яка   буде    любити    його ,   піклуватись    і    виховувати .   За    цю    роль   взялась    Маргарита    Петрівна .    Головне,    що    їх    обох  - це    влаштовує .    А    я   щаслива,    що   вони   щасливі.    

       З    того    часу,    як ми    живемо       разом ,   Денис    поєднує    навчання    з   роботою ,   працюючи    на    фірмі   батька.    Останнім   часом    я   помітила  ,   що    його    відносини   з   братом   теж    потеплішали.   Вони    звісно    ще   не    друзі ,    але    почали    спілкуватись.    Взагалі    я    дуже    пишаюсь    своїм    коханим.   Він   молодець.    За    такий    короткий    період  ,  він    зміг   заспокоїтись    і    перетворитись    з     хамуватого    мажора  ,  на    справжнього    чоловіка ,    на   якого    можна    покластись.    Я    дуже   його   кохаю.  

     Денис    здійснив    ще   одну  мою    мрію.    Зараз    ми    з   ним    відпочиваємо    на    морі.    Він    винайняв    будиночок   на   березі .   Тут    так    гарно...     Кожного    ранку    прокидаючись ,    виходжу   на   балкон   і   милуюсь    цією  картиною  .    Безкрає    небо   ,   яке    пірнає   в   море.   Краса.

     Прокидаюсь ,   сама    у   ліжку.    На    подушці    Дениса ,   бачу    записку.   Розгортаю.  

      " Доброго   ранку,    Янголе.    Чекаю   на    тебе   внизу."   

    Підіймаюсь    з   ліжка   і   накинувши    на    плечі   шовковий   халатик,    біжу    по    сходах   вниз.    Перше  ,    що    помічаю   ,   це    квіти  .  Вони    просто    всюди  .   Слідом    бачу    невеличкий    столик    посеред    вітальні  ,   на    якому    стоїть    шампанське  ,   два    бокали ,   фрукти ,   цукерки    і    великий    торт.    Завертаю    за    ріг   і   бачу    Дениса ,    який    широко    мені   посміхається.  

       - У    нас    якесь   свято? -   запитую   посміхаючись.   

       -  Так.   Точніше  ,  я   на    це   сподіваюсь.  -  бере    мене   за    руку   і   підводить    до   столика.    Підходжу    і     дивлюсь    на   торт ,    на   якому     кремом   написано :   " Кохана,    виходь   за   мене   заміж.".   Розвертаюсь    до    Дениса   і    він    опускається    на   одне   коліно.   Прикриваю   рот   долонею     і    відчуваю    в   очах   вологу .   

      -  Янголе,     я    не    маю   слів ,   щоб    описати   почуття  ,  які    відчуваю    до   тебе.   Та   знаю   точно,    що   моє    життя   без    тебе   нікчемне    і    нічого    не   варте.    Обіцяю,    що   буду   намагатись   стати   для    тебе   ідеальним    чоловіком.   Обіцяю    завжди    кохати   і   оберігати   тебе.    Дашо,    ти   станеш   моєю   дружиною?    

    Опускаюсь   біля    нього    на   коліна   і   міцно    обіймаю    за   шию ,   продовжуючи   плакати.  

       - Я    сподіваюсь    це   означає   "Так"?  -   ствердно    хитаю    головою   і   підіймаю    на   нього   обличчя.   Цілую   в   губи.   

       -  Так!   Так   ,   Денисе.   Ти    вже   зараз   ідеальний    для   мене.    Я   кохаю   тебе.  

       Через   три    місяці    ми   одружились.    Чи   варто    говорити    про    те  ,   що   про   таке    весілля    і    про    таку    сукню  ,  я    ніколи    не   могла   і   мріяти  .   Все   було   дуже    весело   і   гарно.   Було    багато    людей  ,    яких    звісно     я    не    знала .    Та    мені    було    байдуже  ,  головне  ,   що    біля    мене  ,  мій   коханий    чоловік.     І   тепер ,  він    мій   назавжди.    А    ще,   тепер    я   з    чистим   сумлінням   ,    можу   називати    Маргариту    Петрівну ,   мамою.   Коли    я   вперше    звернулась    до   неї   так ,   вона    мене   обійняла    і   ми   обоє    почали   плакати.   Не   втомлююсь    дякувати    цій   жінці,    за    таке    життя,    за   шанси    які    вона   мені   давала   і   за   її    любов   до   мене.  

     -   Про   що   ти   мрієш ,  янголе ?   -  запитує   мене   мій  чоловік ,   обіймаючи   в   ліжку.  Посміхаюсь.

        -   Ні  про   що  ,   Денисе.   Ти   здійснив   всі   мої  мрії.   І   навіть   більше. -   він   притискає   мене   до   себе    і   цілує   в   скроню.

        -  Правда?

        -  Правда  ,  коханий.   А    ти.  Про   що   мрієш   ти? 

        -  Нууу ,   є   дещо ,   що  ти   могла  б  для   мене   зробити... -  сідаю   на   його   стегна    і   цілую   шию  , плечі ,   груди   опускаючись   нижче.   -   хід   твоїх   думок  ,  мені   дуже   подобається  янголе ,   але   це   не   зовсім   те  ,   хоча ...  -  підіймаю   на   нього   обличчя   і   чекаю   поки  він   продовжить.   -    в   мій   кабінет  ,   привезли   новий  ,   великий   і   зручний   стіл  ...