Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
Приїжджаю в лікарню до батька. Його сьогодні виписують. Саме час з ним поговорити.
- Тату, в мене до тебе є прохання. Це важливо для мене.
- Якщо це в моїх силах... Я тебе слухаю.
- Це точно в твоїх силах. Є один хлопчик, його потрібно забрати з дитячого будинку. - тато здивовано дивиться на мене.
- Куди забрати? Хто цей хлопчик?
- Це має значення? Я прошу тебе про допомогу. Ти зможеш це зробити? - я починаю дратуватись, якщо батько відмовить...
- Я можу це зробити, та хочу розуміти навіщо. І кому це потрібно.?
- Це потрібно мені , тату. Це брат моєї дівчини. Вона мені дуже дорога. Я хочу їй допомогти.
- Це та сама Дарина, від якої в захваті твоя мати?
- Мабуть так. Вона працювала в мами. Ти мені допоможеш?
- Я хочу познайомитись з твоєю Дариною . Радий бачити тебе таким ! Ти змінився . Якщо чесно, я вражений твоїм проханням. Здивував.
- Я можу на тебе розраховувати?
- Так. Це ж важливо для тебе.
- Дякую, тату.
- А як на рахунок моєї пропозиції?
- Я згоден. Я буду працювати з тобою.
Вийшов від батька з піднесеним настроєм . Якщо він сказав, що зробить це, значить зробить. Оце буде сюрприз для Даші. Залишається ще якось її вмовити жити разом.
Сідаю в автомобіль і телефоную Пуху, вже кілька днів не розмовляли.
- Привіт , Дене, я так розумію, що з малою ти помирився, якщо знов зник.
- Так друже. Вибач. Як ти?
- Все по старому. Їду в місто від бабусі. Маму твою сьогодні бачив , сказала що теж тебе кілька днів не бачила.
- Сьогодні планую до неї заїхати.
- Ти чув що через тиждень знов перегони?
- Чув , але не знаю , чи я б хотів приймати участь. - друг замовчав.
- Хто ти ? І куди подів мого друга? - сміємось. - оце тебе накрило.
- Сам у шоці, брате. Давай десь пересічемось.
- Твою ж мати! - кричить Пух в слухавку. - Дене , тут на виїзді жахлива аварія . Чорт забирай! Давай я телефоную в швидку.
Пух відключився а я з`їжджаю на узбіччя і телефоную Даші , вона ж теж збиралась їхати до мами. Даша не бере слухавку. Телефоную ще раз , те ж саме. Набираю маму , та ж сама історія. Починаю себе накручувати. Раптом в ту аварію потрапила моя Даша. А можливо вони з мамою кудись їхали разом... Знов телефоную Даші.
- Чорт! Дашо , ну візьми ж ти слухавку. - кричу .
Заводжу авто і зриваюсь з місця. Їду туди. Телефоную Пуху.
- Так , Дене.
- Що там трапилось?
- Повний капець . Я не бачив що саме сталось, та тут чотири автомобілі , два з них в гармошку. Дене, тут як мінімум четверо загиблих. - відчуваю , що починають тремтіти руки.
- Ти ще там? Я теж їду. Мама з Дашею не відповідають на дзвінки.
- Автомобіля Маргарити Петрівни тут немає. Я тебе не дочекаюсь. Зараз будуть вирізати тіла людей з розплющених автомобілів , я не готовий це бачити.
- Добре. Бувай. - знов телефоную Даші. Хоч би з нею все було добре.
Поки я доїхав до місця аварії , там була лише поліція , розбиті автомобілі , уламки по всій дорозі і калюжі крові. Жах. Об`їжджаю і їду до маминого будинку, подумки молячись , щоб Даша була там.
Почувши в будинку сміх моєї дівчинки, хотілось одночасно обійняти і дати прочухана. І байдуже мені, що мама це бачить.
Вночі я все ж таки прийшов в Дашину кімнату . Вона вже спала. Я тихенько ліг біля неї на ліжко , обійняв і заснув поруч з нею. Пух має рацію , мене добряче накрило. А головне , що я не проти.
