Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

Дейве Паркер, ти з розуму сходиш, коли думаєш про неї. Особливо, коли вона у цей момент з іншим…

Сходив у душ, одягнувся, потім зайшов у інтернет, щоби вийти на зв’язок з Адамом. У мережі його не виявилось, тому я вимкнув комп'ютер, і почав читати книгу. Потім я почув, як хтось відчинив двері і зайшов до будинку.

Аніка?

Я спустився вниз, і розчарувався, коли виявилось, що це моя матір і місис Айлен. Вони покликали мене на вечерю. Після вечері я знову пішов у кімнату готуватись до роботи. Аніки досі немає…

Е-е-е, Дейве, відволічися! Ти стаєш такою ганчіркою, через якусь дівчину… - кричала підсвідомість, а серце у відповідь:

- Не через «якусь», а через ту, яка пробуджує у мені те, що ніколи ніхто не міг раніше…

Бляха! Стряхнув головою, щоби позбутися цих тупих думок. Точно треба відволіктися, і більше не думати про Аніку. Вона ж не думає – вона зараз розважається десь з тим бігуном нещасним. Ну і нехай, мені плювати.

Діставши з теки всі папери із заготовленими проєктами, я став їх перечитувати. Через хвилину я почув, як мені дзвонить телефон. Це була Ані. Чесно, я не хотів брати трубки, але побачивши її настирливо довгий дзвінок, натиснув на виклик:

- Алло? Що, твій бігунчик нарешті покинув тебе, і тепер ти згадала про мене?

Але у відповідь я нічого не почув.

- Ані, ти тут? - запитав я, і прислухався до звуку:

- Ти така ідеальна, Ані, – тихо, на фоні до мене долітали слова. Я нічого не розумів.

- Боже, Ніколас, прошу, залиш мене! Допоможіть хоч хтось, благаю, - закричала дівчина.

Я зразу впізнав голос Аніки.

Що за нафіг?..

- Кричи скільки хочеш, але тут тебе ніхто не почує.

На моєму лобі тепер можна було порахувати всі вени від напруження і гніву. Чорт! Цей покидьок обдурив мою Аніку і тепер хоче її зґвалтувати?! Бляха! Мені треба було зразу завадити Ані піти на зустріч з ним, а я, ідіот, нічого не зробив! Як я посмів відпустити її до іншого хлопця, коли знав, що буду ревнувати, як кретин?! Коли зрозумів, що вона мені подобається? Коли хотів, щоби вона була лише моєю?

- Я його вб'ю!

Я взяв з собою телефон, ключі, куртку і вибіг з будинку. У машині я ввімкнув спеціальну програму, яка могла відстежити, звідки дзвонила Аніка, і через декілька секунд на екрані показалося її місцеперебування. Добре, що це не так далеко від нас. Я завів авто, натиснув на газ і помчав темними вулицями Вашингтона. Тепер мій порш може показати всю швидкість, на яку здатний.