Відлюдько - Інна Земець

Він відчуває мій погляд і обертається, а гублю останні думки, бо вперше бачу його голеним. Алекс посміхається мені і перериває неспинний потік Нелькиних слів.

            - Шкода спиняти на пів слові, але мушу закінчувати – бачу запрошення в очах своєї жінки. Як схоче – пізніше набере, - і скидає виклик.

Зараз Петру доведеться спиняти те торнадо, але то його проблеми. Мій Алекс підходить до мене, сідає поруч і цілує, солодко і ніжно. Я тягнусь рукою до його вилиць, які беззаперечно підтверджують мій здогад – вони досконалі. Цілую ліву, потім праву, повертаюсь до губ і краду його подих. Грім мене побий, він ще має і ямочку на підборідді! Здається мені відібрало мову, та говорити я зараз і не хочу. Я тягну його до себе і ми знову пірнаємо у млосну безодню, щоб піднятись на поверхню під голосне бурчання пустих шлунків.

             - В тебе був план, Алекс, але ми відволіклись. Що готуєш?

             - До твоєї класичної кави пропоную мій класичний омлет з овочами. Згода?

             - А Нелька що пропонувала?

        - Не впевнений, що ти хочеш знати. Мені й раніше погрожували, але з такою пристрастю – вперше.

             - А чим завинив, казала?

       - Ще нічим, просто попередження, які біди мене спіткають у разі негідної поведінки. Хотів пообіцяти, що любитиму і буду береги тебе все своє життя, але вирішив, що ти маєш почути це першою.

М’язи мого обличчя вже майже  атрофовані, бо такого навантаження моя міміка ще не мала. Я посміхаюсь від вуха до вуха і запитую:

             - Ти в курсі, що ми знайомі лише трохи більше тижня?

             - А хіба, потрібно більше, щоб покохати?

             - Мені вистачило.

       Моя відпустка закінчується, вже післязавтра ми їдемо в Київ. Але сьогодні у нас день знайомства, примирення і барбекю. Неллі та Петро сидять поруч нас на березі річки. Ані ми, ані вони не відчувають комарів і прохолоди – ми щасливі. Наш квартет склався легко і без репетицій. Всі погрози подруги були забуті, коли вона побачила нас біля вуличного мангалу. Впевнена, виглядали ми чарівно, бо й відчуття були такими. Мій усміхнений чисто голений красень в нових окулярах безперервно цілував мене, наче лише я могла примушувати кисень потрапляти в його легені, а я не могла відірвати пальців від його волосся. Так ми й зустріли гостей. За п’ять  хвилин квартет розбився на пари - ми з Нелькою пішли в кімнату говорити про своє дівоче, а хлопці почали шукати спільні теми для бесіди. Легкі теми знайшлися швидко, більш складні -  трохи згодом. За годину ми вже сиділи в бесідці і сміялись перебиваючи одне одного. Вечір вирішили зустріти на річці. Петро і Нелька сиділи тримаючись за руку і жадібно хапаючи останні сонячні сполохи. Ми сиділи трохи далі. Охоплюючи талію ногами, я міцно тулилася до його голої спини, а він бавився цілуючи мої пальці. День згасав, починався наш улюблений час. Рвучко піднявшись на ноги Алекс підморгнув своєму новому поплічнику у шубовснув у воду. Зі мною разом, ясна річ. Судячи із крику, Нелька теж не встигла вчасно зреагувати. Поки друзі куйовдились біля берегу, ми наввипередки прямували до очерету, щоб чимдуж розвернутися і поплисти на свій берег. Сьогодні перемогла я, та не здивувалась, бо грала не за правилами – пливла на спині випинаючи груди настільки, що Алексу довелось скинути швидкість і з позиції срібного призера споглядати на нове шоу від лідера перегонів. Щасливі і стомлені ми вертались під самий комендантський час. Мені поки так і не вдавалося припинити його торкатись, наче відпущу і зникне. Що стопудово не сподобалось пильній тіточці на лавці. Своє невдоволення вона не стримувала:

             - Щоб не втік - не там тримаєш, безсоромниця!

От провокувати мене точно не варто, сміливо спрямовую руку в південному напрямку і злегка стискаю, відпускаючи лише почувши уривчастий улюблений голос:

             - Ма...річка!

Жінка сторопіло вирячує очі, я сміливо посміхаюсь.

            - То він мамку кличе, бо назад на річку хоче – не перейматесь, шановна, поплаче да втомиться. Спостерігайте далі -  «ваша служба і апасна і трудна»! – додає Нелька і уважно приглядається до номеру будинку отетерілої жінки. Ми з подругою кидаємо одна на одну виразні погляди і крокуємо вперед, поки хлопці переглядаються і в один голос дурно кричать: «Тігрі-і-і-дія!».

Кінець

З цією книгою читають Сучасна проза 237321 Геніальна дурепа Інна Камікадз 398729 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 884767 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 601657 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно