Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

- Як довго ти хотіла від мене все приховувати? - ображено сказав він, шукаючи пояснення у моїх очах. 

Я збентежено глянула на Лію, а та перевела погляд на свого чоловіка:

- Адаме! Ти нічого не хочеш мені пояснити? - розлючено запитала вона і, не зважаючи на протести Адама, затягла його у коридор, залишивши нас з Дейвом наодинці.

Чорт, Адам! Базікало!

- Дейве, я хотіла сказати тобі сьогодні зранку, але ти не мав на ці "балачки" часу.

- Аніка, це не прості "балачки"! Я просто не розумію, як довго ти могла мовчати про це?! - кричав на мене Дейв.

- Я сама точно дізналася про це два дні тому, і не хотіла казати про свої підозри завчасно. Боялася злякати тебе.

- Злякати? - він шоковано відсахнувся від мене.

- Ти сам говорив про те, що з першого і другого разу вагітність не настане, тому це займе час. Але це сталося, Дейве, і я боялася, що ти не зрадієш цьому, - тихо сказала я і більше не могла стримати ні сльози, ні ці слова: - У нас буде дитина, Дейв. Пробач, що не сказала швидше.

Я навіть не встигла отямитися, як опинилася в теплих обіймах свого коханого чоловіка, від чого ще більше заплакала.

- Ти також мене пробач, що я накричав я тебе. І за те, що не приділяв тобі достатньо уваги. 

- Це нічого, я розумію, чому ти так зробив.

Чоловік підняв моє підборіддя, щоби я глянула на нього й акуратно забрав пасма волосся, яке прилипло мені до щік від сліз.

- Ти марно боялася, Ані. Я мало говорив про дітей, тому що просто не хотів тиснути на тебе, адже це твоє тіло. Ти перша мала вирішити, чи готова до такого, а я б у будь-якому випадку підтримав тебе.

- Я готова, - прошепотіла, на видиху. - Я дуже хочу стати мамою.

- Тоді я теж готовий стати батьком. - сказав з любов'ю він. Його очі блищали від радості. - Як ти це робиш?

- Роблю що? - запитала я, насупивши брови.

- З кожним днем робиш мене все більш щасливим?

Я полегшено усміхнулася і знову пригорнулася до нього. Але наша романтика тривала не довго і я знову побігла у ванну.

Ох, ця вагітність...

- Ти впевнена, що готова летіти? - запитав занепокоєно Дейв, побачивши мій стан.

- Так, це всього лиш токсикоз, - витерла рот я після того, як почистила зуби.

Я обернулася до чоловіка і взяла його за руку, показуючи, що дійсно все гаразд. Він ніжно поцілував мене.

- Я кохаю тебе, Аніка.

- І я тебе. До речі, як ти дізнався? - поцікавилась я. - Невже Адам розказав?

- Він показав мені відео, де ти сказала про це Лії у магазині одягу.

- Тобто? Звідки взялося це відео? - шоковано запитала я.

- Просто вас тоді знімало дуже багато людей. - сміючись відповів він, на що також відповіла йому усмішкою.

- Ей, ви там як? - у ванну до нас зайшли Адам і Лія.

- У нас все добре, - відповіла я, обхоплюючи талію Дейва руками.

- Дейв, ти пробач, що я так... І, Ані, пробач, що не втримав язик за зубами, - почав виправдовуватися Адам, але Дейв перебив його.

- Розслабся. Все гаразд.

- Тоді ми летимо? - запитала щасливо Лія, плескаючи у долоні.

- Так, нам потрібно всім відпочити від цього всього, - втомлено відповіла я.

- Адже далі на нас чекають великі пригоди, - доповнив Дейв, обійнявши мене за плечі.

- І поповнення у сімействі Паркерів! - одночасно сказали Лія та Адам, від чого ми розсміялися.

Кінець першої бонусної частини