Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

Запрошую до прочитання бонусної глави книги "Все одно ти будеш мій". Я думаю всім цікаво, що же відбувалось далі у наших героїв) Це такий маленький подарунок для вас, мої любі читачі! 

Приємного читання!

POV Annika

- Коханий, я вже дома, - прокричала я, щойно зайшовши у квартиру. - Можеш мене привітати, я захистила свою доповідь.

Дивно, але я не почула жодного звуку. Знявши свої підбори, пройшла у вітальню.

- Паркер, не знущайся наді мною. Я знаю, що ти вдома.

Не почувши відповідь вкотре, я закотила очі й пішла в спальню. Може Дейв вийшов у магазин?Відчинивши двері, я завмерла на порозі, побачивши що вся кімната світиться неяскравим горінням свічок, а ліжко посипане пелюстками троянд.

- Вітаю. Я ж казав, що у тебе все вийде, - пролунав позаду мене такий рідний і ніжний голос.

Мої губи смикнулися у щасливій усмішці і я повернулася до нього обличчям. Знову ці сірі очі, які повністю прикуті до мене і така рідна, зваблива усмішка "світилася" на його лиці. 

Дейв повільно підійшов до мене, простягаючи келих з червоним вином, який я помітила тільки зараз.

- Ого, у нас є, що святкувати? - запитала я і взяла бокал.

Дейв злегка посміхнувся.

- Ох, місис Паркер, ви ранили мене у саме серце, своєю забудькуватістю, - з сарказмом сказав він і демонстративно поклав руку на серце. - Звісно є. Рівно п'ять років тому, моє життя перевернулося на всі 360°. Якось тоді, я неохоче переїхав зі свого улюбленого міста у цей мегаполіс, думаючи, що все, на цьому моє радісне життя закінчується, але який я щасливий, що глибоко помилився тоді.

- Чекай, невже ти досі це пам'ятаєш? - здивовано запитала я.

- Так. Я не міг забути ту мить, коли зустрів тебе.

- О Боже, я тоді виглядала так незграбно.

- Як "дівчинка по виклику", - сказав зразу Дейв, розсміявшись.

Не могла не погодитися. Я підтримала його сміх. Я аж відчула той сором перед батьками і гостями, який відчувала ще п'ять років тому.

- Ні, якщо серйозно, то не у цьому річ. Звісно, ти зацікавила мене своїм виглядом, але я й гадки не мав, що це дівчисько у майбутньому стане моєю дружиною.

- Доля - непередбачувана штука, Дейве Паркер, - мої брови злетіли вверх, поки я смакувала вино. - Я б розсміялася, якби мені сказали, що ти мій майбутній чоловік. Ти тоді мене так збісив своєю наглістю.

- А ти підкорила мене своєю різкістю. Досі пам'ятаю, як офігів від того, що ти відштовхнула мене.

- Відштовхнула... Але хочеш, скажу одну таємницю? - запитала я, трохи червоніючи й не знаючи, чи це від вина так, чи від того, що я збиралася сказати. 

Паркер вигнув брову, очікуючи на мою відповідь:

- Ти зразу сподобався мені. Я тоді всю ніч фантазувала про тебе.

Його погляд потемнів від моїх слів. Я бачила шалене бажання в його очах. Воно було таким самим, як і п'ять років тому. Чоловік повільно поставив бокал на тумбочку і запитав:

- Справді? Може розкажеш, як саме?

- Ні, не розкажу, - промовила я, допиваючи вино у бокалі та ставлячи його біля келиха Дейва. - Я покажу.

Його руки лягли мені на талію, коли я поцілувала його вуста.

                                                                                         ***   

Пройшов місяць. Я захистила диплом і тепер у моїй скарбничці ще одна закінчена вища освіта журналіста. Зараз початок літа і ми зібралися нашою невеличкою компанією на море, а точніше до океану. Нам зараз всім потрібен відпочинок. Особливо мені перед тяжким періодом.

- Ані, а як тобі цей купальник? Я не занадто жирна у ньому? - звернулася до мене Лія, розглядаючи синє бікіні.

- Ем, я б запропонувала взяти щось більш закрите, - усміхнувшись, відповіла я, "підколюючи" її.

- Ну дякую, подруго. Я подивлюся на твоє тіло після того, як ти народиш, - ображено відповіла вона, поставивши купальник назад.

Ну...

- Це станеться швидше, ніж ти собі уявляєш, - сказала я їй і підморгнула, на що вона здивовано подивилася на мене.

- Тобто? Ти хочеш сказати, що ти...

Я знизила плечима, загадково усміхаючись.

- А-А-А-А-А-А-А-А! УР-А-А-А-А-А! - закричала на весь магазин Лія і кинулася з обіймами на мене, а всі люди звернули на нас увагу. - МОЯ ПОДРУГА ВАГІТНА! Є-Є-Є-Є-Є-С! Я СТАНУ ТІТОНЬКОЮ ЛІЄЮ!!!

Після цих слів всі люди зааплодували, а я аж почервоніла від незручності.

- Лія, спокійно, ти ж мене задушиш!

- Стоп, а коли ти дізналася? - запитала Лія, відпустивши мене з міцних обіймів.

- Я ще тиждень тому почала підозрювати про свій стан. Спершу зробила два тести, бо мій цикл запізнювався, вони показали різний результат. Пішла до лікаря вчора, а він підтвердив те, що я при надії. Я стала на облік, - щасливо розповідала я.