Квітка війни - Maria PM

На заході, за горами Ельмора і непрохідними лісами Темного кряжу, простягалося королівство Лейпциг – один із найсильніших військових бастіонів цього світу. Його називали королівством сталі й вогню, бо саме тут кували найкращу зброю, виховували найкращих воїнів і планували найнещадніші битви.

Столиця, Гельмвард, була містом-фортецею, неприступним і величним. Величезні чорні мури, підсилені магією стародавніх майстрів, піднімалися до самого неба. Вежі, увінчані прапорами із золотим орлом – символом Лейпцига, дивилися вниз, ніби спостерігаючи за кожним кроком.

Тут не було місця слабкості.

Тут панував лише один закон – закон сили.

Вільгельм V, нащадок древньої династії Леонгартів, був королем, якого боялися і шанували.

Високий, з сивими пасмами у воронячо-чорному волоссі, з крижаними очима, що проникали в саму душу. Він правив Лейпцигом не лише завдяки крові, а й завдяки силі – він пройшов шлях від молодого принца, який воював на передовій, до наймогутнішого короля, що не програв жодної битви.

Його головна віра полягала в тому, що світом керують не боги і не доля, а залізна воля. Ті, хто слабшають, заслуговують на забуття.

За роки свого правління він зробив Лейпциг найсильнішим військовим королівством. Ворогам здавалося, що його армія ніколи не виснажується, а його воїни – неначе самі породжені війною.

Але навіть Вільгельм розумів, що будь-яка війна – це гра. І в кожного правителя має бути своя найсильніша фігура.

Його фігурою був Грегор фон Дрейк.

Якщо король був розумом Лейпцига, то Грегор фон Дрейк був його мечем. Він не мав королівської крові, але його ім’я лякало навіть тих, хто правив імперіями.

Грегор народився у бідній родині на півночі, де люди виживали серед суворих вітрів і хижаків, сильніших за них. Його дитинство минуло у жорстоких тренуваннях, у битвах за виживання, у кривавих боях на межі життя і смерті.

І він вижив.

Не просто вижив – він став легендою.

Його стратегічний геній врятував Лейпциг від поразки у війні з Веллорою. Його безжалісні тактики змусили Астеліон відступити, навіть коли вони були вдвічі сильнішими.

Грегор не знав жалю. Для нього була лише перемога.

Король Вільгельм довіряв йому більше, ніж будь-кому. Він знав, що Грегор ніколи не зрадить, ніколи не поставить емоції вище за обов’язок.

Але навіть найсильніші воїни мають слабкості.

Грегор фон Дрейк ніколи не зізнавався, що його найбільший страх – не смерть на полі бою, а втрата контролю.

Саме тому він вирішив сам обрати нареченого для своєї дочки, Ліліани фон Дрейк.

Він знав, що якщо він цього не зробить, король Вільгельм сам вирішить її долю.

— Лілі повинна вийти заміж за сильного воїна, – сказав якось король. – Ти знаєш, що вона – твоя слабкість. Якщо вона залишиться беззахисною, її використають проти тебе.

Грегор погодився.

Саме тому він почав розпускати чутки. Про її заручини. Про те, що вона стане дружиною сина герцога Валента – одного з найжорстокіших воєначальників королівства.

Але він не знав, що ці чутки дійдуть до людини, яка не змириться з цим.

До Стаса.

І тоді гра лише починалася.