Велике Стерво - Анна Di

Ці дні для Аліси були наповнені очікуваннями, що буде далі. Водночас вони якось більше зблизилися з Юлею — кожен робочий день починався з мовчазних переглядувань і кивка голови від секретарки. 

Юлі дуже подобалося, як на її босиню впливав цей незнайомець. Вона стала щасливішою і наче ріднішою. Щоправда, це стосувалося лише Юлі, бо для інших Аліса залишалася холодною й неприступною. 

Всім було цікаво: *«Хто ж повівся на цю крижану глибу?»* Адже, крім невдоволення, вони ніколи нічого іншого від неї не бачили. 

Юлю ображали такі несправедливі коментарі на адресу начальниці, але вона вирішила брати приклад з Аліси Анатоліївни — і не звертати уваги на думку інших. Через це компанією поповзли чутки, що "замороженість" Мигдаль передається при близькому контакті.

Так, пройшло шість днів подарунків від Максима, але на сьомий — нічого не прийшло. 

Юлія все чекала кур’єра, як і всі інші працівники, які спостерігали за ситуацією, але ніхто не з’явився.

Аліса, як завжди, прийшла на роботу о восьмій п’ятдесят. Увійшовши до приймальні, вона побачила засмучене обличчя свого секретаря.

— В тебе щось сталося? — запитала вона.

— Ні, — без ентузіазму відповіла Юля. — Кур’єр не прийшов...

Аліса знизала плечима й зробила вигляд, що все добре, але Юля помітила, як згас блиск у її очах.

Пройшовши до кабінету, Аліса тяжко опустилася у крісло й повернула голову до великого вікна, спостерігаючи за людьми, які снували містом, мов мурахи. 

*Ну а на що я розраховувала?* — подумки запитала себе вона і викликала Юлю через селектор:

— Юлю, принеси мені документи з бухгалтерії і ще...

Так і понісся день — завдання за завданням. У компанії вже поповзли плітки, що залицяльник "Великої Стерви" не витримав її характеру і зник. 

Юлю це дуже дратувало, а Аліса й далі робила вигляд, що все добре. Хоча в глибині душі була дуже засмучена.