




Велике Стерво - Анна Di
Ці дні для Аліси були наповнені очікуваннями, що буде далі. Водночас вони якось більше зблизилися з Юлею — кожен робочий день починався з мовчазних переглядувань і кивка голови від секретарки.
Юлі дуже подобалося, як на її босиню впливав цей незнайомець. Вона стала щасливішою і наче ріднішою. Щоправда, це стосувалося лише Юлі, бо для інших Аліса залишалася холодною й неприступною.
Всім було цікаво: *«Хто ж повівся на цю крижану глибу?»* Адже, крім невдоволення, вони ніколи нічого іншого від неї не бачили.
Юлю ображали такі несправедливі коментарі на адресу начальниці, але вона вирішила брати приклад з Аліси Анатоліївни — і не звертати уваги на думку інших. Через це компанією поповзли чутки, що "замороженість" Мигдаль передається при близькому контакті.
Так, пройшло шість днів подарунків від Максима, але на сьомий — нічого не прийшло.
Юлія все чекала кур’єра, як і всі інші працівники, які спостерігали за ситуацією, але ніхто не з’явився.
Аліса, як завжди, прийшла на роботу о восьмій п’ятдесят. Увійшовши до приймальні, вона побачила засмучене обличчя свого секретаря.
— В тебе щось сталося? — запитала вона.
— Ні, — без ентузіазму відповіла Юля. — Кур’єр не прийшов...
Аліса знизала плечима й зробила вигляд, що все добре, але Юля помітила, як згас блиск у її очах.
Пройшовши до кабінету, Аліса тяжко опустилася у крісло й повернула голову до великого вікна, спостерігаючи за людьми, які снували містом, мов мурахи.
*Ну а на що я розраховувала?* — подумки запитала себе вона і викликала Юлю через селектор:
— Юлю, принеси мені документи з бухгалтерії і ще...
Так і понісся день — завдання за завданням. У компанії вже поповзли плітки, що залицяльник "Великої Стерви" не витримав її характеру і зник.
Юлю це дуже дратувало, а Аліса й далі робила вигляд, що все добре. Хоча в глибині душі була дуже засмучена.