




Велике Стерво - Анна Di
— І зовсім не з цікавості?
— Нууууу... — протягнула вона.
Максим зробив вигляд смертельно ображеного, і Аліса знову розсміялася.
— Та ти у нас нарцис! — жартівливо докинула вона.
— У нас? — підловив її він.
— Та годі тобі! — махнула вона рукою. — Я краще питання придумала.
— Давай, — кивнув Максим, відпиваючи капучино.
— Що сталося з тобою того вечора?
— Класний початок, — хмикнув він. — Відмовив клієнту, а той найняв наркоманів мене провчити. Тільки я вийшов до машини — одразу в обличчя. — Він показав на синяк. — Дав відсіч, але другий ударив ззаду. Впав... А далі прийшла ти.
— Йосип-босий! Це ж сцена з якогось гангстерського фільму!
Він засміявся, взяв її за руку. Аліса м'яко відсторонилась — зарано для фізичного контакту. Вони ж ледве знайомі.
— Вибач, — зніяковів Максим, почухав потилицю і скривився.
— Що сталося? — стривожилася вона.
— Та забув про забій, — всміхнувся він. Справді, рана була невелика.
— А що ти про себе розкажеш? — спитав він.
— Наче ти не знаєш, — усміхнулась Аліса. — Аліса Мигдаль, 26 років, живу одна, працюю.
— І все?
— А, ще я «Велике Стерво».
— Ого! Чому таке звання?
— Я HR-менеджер. У мене свої принципи.
— Ну тоді все ясно, — посміхнувся він.
Аліса вагалася, чи варто запитати, але Максим сам відчув:
— Щось хочеш спитати?
— Не знаю, наскільки це доречно... Що з твоєю колишньою?
Максим помітно посмурнів.
— Що ти знаєш?
— Тільки скандальну статтю. Але я їй не довіряю.
— Чому?
— Бо це жовта преса. Бо все перебільшено. І бо її соцмережі говорять самі за себе: тільки вечірки й гроші.
Максим усміхнувся, дивлячись на неї зовсім інакше.
— Все було не так. Вона мені зрадила, завагітніла від іншого. Я подав на розлучення. Вона влаштувала скандал. Довелося відкупитися. Але тепер не має права підходити ближче, ніж на сто метрів.
— Сильно, — прокоментувала Аліса.
— Хочеш, ще про сім’ю розкажу? — запропонував Максим.
Але їх перебила працівниця:
— Перепрошую, наш заклад уже зачиняється.
— Ой! — вигукнула Аліса, поглянувши на годинник...
— Так швидко час промайнув, — погодився Максим.
Він розрахувався, залишивши чайові, і вони вийшли.
Максим запропонував підвезти Алісу додому, і та, трохи подумавши, погодилася. Дорогою назад вони знову мовчали, просто слухали джаз. Але всередині Аліса кудись пірнула у свої думки.
Коли Максим згадав про родину, вона зрозуміла, що доведеться розповідати і про свою. А їй зовсім не хотілося. Нічого страшного, та свої нюанси були. Нюанси, які лишили слід.
*Мабуть, добре, що нас тоді перебили,* — подумала вона, глянувши у вікно.
Поки Аліса «літала», Максим уже припаркувався перед її під'їздом. І тут її різко осінило.
— Трясця! — вирвалося у неї.
— Щось не так? — занепокоєно спитав Максим.
— Та... Моя машина залишилася на стоянці біля роботи, — скривилася вона. — Доведеться завтра автобусом.
— Я тебе відвезу, — сказав він тоном, який не приймав заперечень.
Аліса трохи вагалася, але врешті погодилася.
— Отже, завтра о восьмій? — уточнив він.
— Так... І дякую. І за кав'ярню теж, — трохи сором'язливо відповіла вона.
— Нема за що. Це тобі дякую, — тепло посміхнувся Максим.
Він дочекався, поки Аліса відчинила двері під'їзду, махнув їй рукою, сів у машину і поїхав.