Велике Стерво - Анна Di

— Півтора року... — вже розуміючи, що вона програла, остаточно опустила голову.

— Ну я думаю, що за цей термін ви мали вже знати, що щомісячні звіти повинні бути не пізніше ніж двадцяте число, а сьогодні в нас вже двадцять перше. — завершила "топити" жінку Аліса. — Так коли буде звіт?

Жінка підвела голову і з надією подивилася на ту, хто вирішує долі працівників:

— Ви мене не звільнете?

— Ні, поки, — коротко відповіла начальниця. — Але щоб це було останній раз, наступного разу, я навіть розмовляти не буду. Зрозуміло?

— Так, Алісо Анатоліївно, можна йти робити звіт? — дещо заторможено відповіла Ольга.

— Можна, тільки вибачся тепер перед Юлією.

— Вибач Юля, просто... — вона не завершила фразу, але Юля кивнула і продовжила працювати, чи робити вигляд, що працює...

Як тільки за гостею закрилися двері, і пройшло секунд тридцять, Юлю "прорвало":

— Це було круто! У неї такееее обличчя було — потіха.

— Ти що, взагалі мене не боїшся? — спантеличено запитала Аліса.

— Зараз — ні, раніше трішки побоювалася, — з ентузіазмом відповіла секретарка.

— А чому ти мене не боїшся? — навіть дещо ображено поцікавилася босиня.

— Бо ви добра, — після цієї відповіді у Аліси очі збільшилися в два рази:

— Хто тобі таке сказав?

— Ніхто, я просто знаю це, — знизала плечима Юля. — Зла людина ніколи б не годувала потайки безпритульних котиків, і тим паче, не ставила за свій рахунок їм будиночки.

Аліса знову зашарілася, останнім часом це відбувається надто часто.

— Добре, мені треба працювати, — і вона швидко втекла в кабінет, щоб не почути про себе ще щось, чого б не хотілося.

Через дві години — звіт від аналітичного відділу був на столі.

*Можливо скоротити їм термін на виготовлення звітів? Ти диви, як швидко впоралися! От що означає — мотивація.*

---

Вже в себе вдома, Аліса згадала про Максима, але той так нічого і не написав.

* - Певно зайнятий був.*

Вона тільки-но сама хотіла написати йому, тільки на телефоні вже загорівся екран , на якому було написано, що телефонує контакт "Мама".

Алісі довелося глибоко подихати пару секунд і лише тоді прийняти виклик.

- Алло, Аліса, - почувся льодяний голос, Алісі було з кого брати приклад.

- Привіт мамо. Як справи?,- чисто формально запитала вона, але це було помилкою, тому що саме за цю фразу зачепилася мати і понеслося ....

— Та які можуть бути справи?! — різко змінився її тон, і дівчина зрозуміла, що річ буде йти про Евеліну — молодшу сестру Аліси. — Твою сестру звільнили, ти уявляєш?!

*Ні, тільки не це! Зараз вона скаже, щоб я влаштувала її до себе*, — з розпачем подумала дівчина.

— Ну ти ж якраз працюєш в якійсь компанії, попроси того, хто там займається набором працівників. Ліна, вона така талановита, але їй ніяк не щастить з роботодавцями, — почала канючити жінка. І так, вона дійсно не знає, ким працює її старша дитина.

— Добре, я спитаю, але нічого не обіцяю. Якщо буду наполягати, то мене звільнять, і я не зможу надсилати вам грошей, — монотонно, навіть не намагаючись додати якихось емоцій, просто для галочки, проговорила Аліса. Ця розмова повторювалася вже сотні разів.

— Ти мені це кожен раз кажеш і нічого не робиш у результаті, — підвищила голос старша співрозмовниця. — Щоб сьогодні надіслала мені номер твого начальства. Я сама поговорю.

На мить повисла пауза. Аліса не знала, про що думає її матір, але сама вона намагалася "переварити" все сказане. Це вперше, щоб вона так налягала на неї.

Тиша закінчилася, і Любов Петрівна, так її звуть, видала дещо дике для розуміння:

— Я зрозуміла, чому так відбувалося: ти просто бачиш у Ліні свою конкурентку, тому що вона краща за тебе? Боїшся, що тебе звільнять відразу, як побачать, що вона закінчила найкращий університет столиці? — Аліса навіть не могла зрозуміти, що їй намагається довести матір. Те, що вона гірша за Ліну? Так вона і так про це знає, все дитинство пройшло під лозунгами: *"А Ліна то зробила; а Ліна там; а Ліна; чого ти не поводиш себе як Ліна; бери приклад з Ліни"*. Ім'я Аліси з'являлося лише тоді, коли відбувалися негаразди, навіть якщо вона взагалі з ними не була пов'язана. Всі ці спогади привели до однієї думки:

*Та якого дідька, чому я взагалі маю слухати її? Щоб не зіпсувати стосунки? Так їх взагалі немає, вони засновані тільки на грошовому рівні*, — як тільки до неї це все дійшло, вона перебила матір:

—  Досить, — це було спокійно і впевнено, тому на мить було чутно, як матір застигла, бо не могла зрозуміти сенс простого слова.

— Що?

— Я сказала: досить з мене. У цьому місяці були останні гроші, які ви отримали від мене. Надалі нехай вам надсилає все Ліна, якщо вона така талановита. Я не збираюся більше слухати весь бруд, що ви постійно виливаєте на мене, — ці слова були сказані в одному тоні, чітко і без варіантів, що їх можна якось змінити.

— Що? — взяла себе в руки жінка. — Та я завжди знала, що ти егоїстка до кінчиків пальців. Думаєш тільки про себе, от так і залишишся одна, ніхто тебе не любитиме, — договоривши ці слова, "любляча" мати кинула слухавку.

*Це було неприємно, але не смертельно*, — подумала Аліса, і по її щоці покотилася одинока сльоза.

Того вечора, вона так і не написала Максиму.